Хуторна поэзія/Пророк
| ◀ Слово Правди | Хуторна поэзія Проро́к |
Псалтирня Псальма ▶ |
|
Маѳея X, 34.
Мните ли, яко миръ пріидохъ дати на землю? ні, глаголю вам, но раздѣленіе…
Луки XII, 51.
Якоже риза въ крови намочена не будетъ чиста, також де и ты не будеши чистъ: зане землю мою погубилъ еси, и люди моя избилъ еси: не пребудеши въ вѣчное время, сѣмя злое.
Исаіи XV, 21.
Ви ду́маете, мир прині́c я вам на зе́млю?
Не мир, а меч, страше́нне розділе́ннє.
Ні ва́шим молитва́м, ні каяттю́ не вне́млю,
О ви, пере́любне и людоже́рне пле́мє!
Як загнізди́лись ви пона́д Дніпро́м широ́ким,
Посла́в Госпо́дь між вас Маѳусаі́ла,
И повелі́в ёму́ — незасліпи́мим о́ком
Вас мо́вчки назира́ть, що́ ко́іть ва́ша сила.
И ба́чив він різню́ між рі́дними брата́ми,
И ка́ру іх Тата́рським Лихолі́ттєм,
Пере́любки пані́в з Литво́ю та з Ляха́ми,
Святилища́ й церкви́ під му́сором та смі́ттєм.
Він ба́чив, як між вас влади́ки неписьме́нні,
Мов ті Жиди́, влади́цтва купова́ли,
Комо́ри скри́нями, вино́м склепи́ підзе́мні,
А гамани́ й сакви́ гроши́ма начиня́ли.
Вважа́в Маѳусаі́л, як зажерне́ попі́вство
До вас нау́к свобо́дних не пусти́ло:
Щоб убеспе́чити наві́ки лихоі́мство,
За чудотво́рниі ико́ни заступи́ло.
А ди́ких розбиша́к, за при́носи с пожа́рів,
Бес сорома́ лица́рством зва́ло сла́вним,
Дарма́ що й бесурме́н и христия́н терза́ли,
Торгу́ючи в Криму́ яси́ром правосла́вним.
Диви́вся пра́ведник, як на Москві́ кріва́вій
Хвоста́тий чорт у чо́рта сповіда́вся.
Немно́го слів було́ в розмо́ві іх лука́вій:
Оди́н кивну́в-моргну́в, а дру́гий догада́вся…
И жив Маѳусаі́л між лицемі́рів те́мних,
Аж по́ки ви й пісні́ позабува́ли,
Що кобзарі́ пъяні́, на бенкета́х корче́мних,
Розбо́і, пожарі́ й хижа́цтво прославля́ли.
И возопи́в святи́й, мов Иов терпели́вий,
На гно́іщі поро́ків украі́нських;
И Бог ёго́ прийня́в, як ба́тько милости́вий,
Без на́ших кудлаі́в и голякі́в лати́нських.
Тепе́р проро́ка шле з мече́м в уста́х блиску́чим,
Що вже між вас не бу́де німува́ти:
Розді́лить вас на ся, мов по́ломєм жеру́чим,
И бу́дуть вас сини́ и до́чки проклина́ти.