Чигиринскій кобзарь и Гайдамаки/Думка

Чигиринскій кобзарь и Гайдамаки
Тарас Шевченко
Думка

• Цей текст написаний ярижкою.
• Інші версії цієї роботи див. Нащо мені чорні брови…

Санктпетербургъ: въ типографіи Х. Гинце, 1844

ДУМКА.

На що мени чорны бровы,
На що кари очи,
На що лита молодыи,
Весели, дивочи!…
Лита мои молодыи
Марно пропадають,
Очи плачуть, чорны бровы
Одъ витру лыняють;
Серце вьяне, нудыть свитомъ,
Якъ пташка безъ воли —
На що жь мени краса моя,
Колы нема доли!
Тяжко мени сыротою
На симъ свити жыты —
Свои люды якъ чужіи:
Ни съ кымъ говориты
Нема кому роспытаты —

Чого плачуть очи?
Нема кому розказаты —
Чого серце хоче,
Чого серце, якъ голубка,
День и ничь воркуе; —
Нихто його не пытае,
Не знае, не чуе.
Чужи люды не спытають —
Та й на що пытаты!
Нехай плаче сыротына,
Нехай лита тратыть! —
Плачь же, серце! плечте, очи!
Покы не заснулы,
Голоснише, жалобнише,
Щобъ витры почулы,
Щобъ понеслы, буйнесеньки,
За сынеє море
Чорнявому, зрадлывому,
На лютее горе.

Ця робота перебуває в суспільному надбанні в усьому світі.

Цей твір перебуває в суспільному надбанні в усьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1929 року і автор помер щонайменше 100 років тому.