шелюг
шелюг
|
|
Ше́люг, га, м. 1) Красная лоза, тальникъ, Salix acutifolia. ЗЮЗО. I. 34. Мнж. 149. 2) = Шеляг. Не видушила у нього ні шелюга. Фр. Пр. 169.
Шелюга́, ги́, ж. = Шелюг. О. 1861. VIII. 93. ЗЮЗО. I. 134.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924