Як жив україньский народ/Україна з Польщею
| ◀ Україна з Литвою | Як жив україньский народ Україна з Польщею |
Турецко-татарске лихо ▶ |
|
Та в Литви й України була сусїда Польща. Польска держава давно вже хотїла притулити до себе україньско-литовску державу. Як умер у Польщі король Людвик, зістала ся дочка Ядвига. Польскі пани року 1386-го віддали Ядвигу заміж за литовского князя Ягайла і вибрали його на польского короля, а Ягайло за се обіцяв прилучити до Польщі всю Литву, Україну й Білу Русь.
Спершу країни нової польскої держави Польща, Литва й Україна жили самі кожда своїм звичаєм і під своїм законом. Але польскі пани хотїли, щоб було не так, а щоб Литву й Україну переробити на Польщу.
Польскі пани мали в своїй землї велику силу. Вони збирали ся на зїзд, що звав ся сейм, і той сейм давав порядок усїй землї: вибирав короля, як старий умирав, заводив усякими законами й громадскими справами. Король без сейму, без панів не міг нїчого робити. Кождий пан мав право держати своє війско, у панів були міцні й збройні муровані замки серед величезних маєтків-земель і в тих замках пани сами жили як королї.
Мало не вся земля була паньска, попівска або манастирска, і польский народ робив на своїх панів паньщину. Тяжко жило ся робочому польскому народови, легко й весело жило ся панам.
Отодїж то й україньским та литовским панам схотїло ся такого житя. Ті паньскі права принадили й їх, — почали вони переймати польску мову, польскі звичаї, католицку віру (бо Поляки були католики), — аж поки року 1569-го зібрали ся з усїх трох земель пани та й постановили, щоби Литві трохи ще попустити самостійности, а україньскі землї прилучити до Польщі. Король польский почав роздавати панам україньскі землї: і порожні, і такі, що на них уже сидїли вільні хлїбороби. Почали там польскі пани оселяти ся, стали скрізь свій лад та панщину заводити, а з ними до гурту й наші пани-перевертнї. Тільки не відразу се зробили. Спершу попускали людям — і тим, що вже там жили, і новим — більше волї — жити народови було можна добре. Тим часом пани повимуровували собі міцні замки, позаводили кождий собі війско та позахоплювали мало не всю землю на Українї. Тодї вже їм лекше було народ у ярмо запрягти. Спершу податки всякі накидали та відробіток, а далї так, що вже й тяжка панщина стала. Ще часом пани жили по великих містах, а землю здавали у посесию орендарям-жидам, — то ті за панів правили, забираючи з народу весь заробіток, бо треба-ж було й панови давати, і собі придбати.
А що вже знущали ся з людей і пани, і посесори, то й не сказати: як хто не слухав, того били й усякими карами карали; мав право пан і на смерть скарати свого підданого.
Польскі пани та наші перевертнї упослїджували скрізь і нашу мову, щоб перевернув ся народ на Поляків. А тут ще завела ся спірка за віру: хотїло ся панам, щоб і на Українї скрізь була католицка віра.
Наїхали на Україну католицкі ченцї-єзуїти та й заходили ся привертати наших людей до католицтва.
Наші люде, перенявши християньску віру від Греків, так і держали ся того ладу і звали свою віру грецкою, православною або благочестивою. Поляки-ж були віри католицкої. І католицка віра — християньска, тільки ріжнить ся дечим від православної. У католиків є найстарший архирей, зветь ся папа; він живе в італїйскій землї, в містї Римі і звідти дає порядок усїм католикам. Тепер то він не має такої сили, а в старовину,то його слухали не то попи, а й князї, королї та імператори.
Так ото як намислили єзуїти завести католицку віру на Українї, то вони хитро та мудро се почали: намірились завести унїю церковну, то-б то спілку проміж православною та католицкою вірою. А та унїя така: Українцї можуть правити службу божу по своєму, а слухати мусять папи і так вірити, як він скаже; а як попи, пани і люде всї слухати муть папи, то той папа потрохи та помалу переробить православну віру на католицку. Україньский митрополит Рагоза та архиреї Кирило Терлецкий та Іпатій Потїй підписали ся нишком на унїю та й відвезли Терлецкий та Потїй року 1595-го той підпис до папи наче-б то увесь україньский народ хоче пристати на унїю. Тодї вже почали польскі і наші поляшені пани, католицкі попи-ксьондзи та наші попи й архіреї-унїяти заводити унїю: церкви повертали на косцьоли, православних попів вигонили і примушували людей вірити не так, як вони хотїли, а так, як панам, ксьондзам та єзуїтам хотїло ся. З того повстала страшенна колотнеча, і колотнеча та не втихала увесь час, поки ми жили з Поляками.
Та й це ще не по всьому. Було в нашого бідолашного україньского народу ще одно лихо.