20-40-ві роки в українській літературі (1922)/Євген Гребінка/Грішник
| ◀ Могилини родини | 20-40-ві роки в українській літературі під ред. Олександра Дорошкевича Євген Гребінка Грішник (Євген Гребінка) |
Ворона да ягня ▶ |
|
В далекій стороні, в якій, про те не знаю,
Мабуть в Німеччині, а може і в Китаї,
Хтось разом оженивсь на трьох жінках.
Загомонів народ, почувши гріх великий.
Жінки голосять так, що страх:
„Глянь, що се коять чоловіки!
Як їм по три нас можна брать,
Так хай позволять нам держать їх хоч по п'ять“
Гвалтують, сказано, навспряжки цокотухи.
Ось сяя вісточка і до царя дойшла.
А царь був, мабуть, не макуха,
Розлютовався він і злість його взяла.
„О! почекайте лиш, не буде в вас охоти,
За живота чортам служить!“
Царь грізно загукав і люльку став палить,
І в люльку пхав огонь, і люлька гасла в роті!
А далі схаменувсь, за радою послав.
Як слідує, в празничному наряді
Пред очі царськії совіт вельможний став.
Царь двічі кашлянув, рукою ус розгладив.
І річ таку премудрую сказав:
—„Пребеззаконія на світі завелися,
А гірше, що в моїй землі!
Мені до уст сьогодня донесли —
Один паливода (і царь перехрестився)
На трьох жінках женився!
Щоб царству цілому за його не терпіть
Біди од праведного неба,—
Його вам осудити треба,
І смерть страшну йому зробить.
Хай царству усьому в науку
Він витерпить такую муку,
Щоб з ляку більш ніхто в такий не вскочив гріх!
Крий Боже, щоб над ним хто з вас змилосердився
Щоб луснув я, щоб я до вечера сказився,
Коли не поведу на шибеницю всіх!“
Як річ таку суддя дослухав,
Низенько поклонивсь, потилицю почухав.
І ну з підсудками про діло мізковать.
Над ним морочились трохи не тиждень цілий,
І тілько що пили, а мало, кажуть, їли,
І так меж себе присудили,
Щоб Грішнику тому всіх трьох жінок оддать.
Народ сміявсь і всі були в заботах,
Що раду перевіша царь.
Аж завтра дивляться, а та погана тварь,
Той Грішник, сам себе повісив на воротях.