20-40-ві роки в українській літературі (1922)/Микола Костомаров/Єврейська співанка

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
(З Байрона).

Жнива вбрали; смутно в полі,
 Пожовтіли вже ліски,
І збіраються по волі
 В ирій літнії пташки.
Ой чому я не вродився
 Птахом бистрим та швидким,
Полетів-би, опинився
 В краї ріднім, дідовскім.
Полетів-би, оком звів-би
 На замучений Кедрон,

І головку прихилив-би
 На покинутий Сіон.
Хоч населен ворогами
 Край для мене доси свій,
Все до тебе думоньками
 Рвусь, Сіоне мій святий!
І далеко, на чужині
 Об тобі гадать я звик,
Привитать хоч на годину —
 З мене буде на весь вік.
Той не дурно в світі шлявся,
 Хто на тій землі побув.
Де Господь нам показався,
 Де Господь нас позабув.

1841.