Головна сторінка

Ласкаво просимо у Вікіджерела,

вільну бібліотеку!

Зараз у Вікіджерелах 437 810 сторінок, 127 840 книжок, творів, документів та інших текстів, 1711 авторів та авторок.

Календар

4 січня

1785 — народився Якоб Грімм, німецький філолог, фольклорист і казкар
1837 — народився Павло Житецький, український філолог
1873 — у Львові виникло Літературне товариство імені Тараса Шевченка
1878 — народилася Ольга Грушевська, українська історикиня, літературознавиця
1901 — помер Ізидор Шараневич, український історик
1938 — убитий Микола Макаренко, археолог, музеєзнавець, мистецтвознавець
1939 — загинув Сергій Шамрай, український історик
1941 — помер Анрі Бергсон, французький філософ, лавреат Нобелівської премії з літератури за 1927 рік
1946 — помер Сильвестр Калинець, український поет, прозаїк, драматург
1982 — помер Василь Ємець, український бандурист, історик, письменник

Вибрана проза

Кайдашева сім'я. (Львів, 1879) Іван Нечуй-Левицький
… С сіней вийшов Балаш, ще молодий чоловік, привитався до гостей, кланявся сватам и просив іх у хату. Кайдашиха нахилила в низьких дверях голову и для неі здалося, що вона влазить у якусь скриню в дірочку. Хатні двері були ще низчі. Кайдашиха нагнулась и тільки що хотіла гордо підняти голову, та з усієі сили лусь тімям об одвірок! Кайдашиха почула, що в неі на тімъі вискочила гуля. Вона вхопилась за тімя. Гуля заболіла так, неначе хто сунув у тімя роспеченим залізом. В Кайдашихи виступили слёзи на очах, защеміло коло серця, але вона мусіла мовчати й терпіти. — Ой крикну! думала Кайдашиха: ой не видержу, заохаю! Оце сором! Ой вилаю в батька матір и Лаврона и цих поганих Балашів! думала вона и мусіла зуби сціпити, щоб не вилаяти Балашів. Малі діти зареготались. Кайдашиха сціпила зуби и мовчки кляла в батька в матір и Бієвці, и балашову хату. Вона полапала рукою тімя, високий очіпок поламався й увігнувся. Кайдашиха стала шута, як безрога корова.

читати далі…

Вибрана поезія

Шандор Петефі

Доля. (Львів, 1897)

У туманї над водою
Стара коршма похилилась.
Всї поснули. Ночи млою
Полегеньку земля вкрилась.
А в коршмі так ріжуть шпарко,
На цимбалах тнуть цигани.
— Гей, підсип вина, шинкарко! —
Репетують хлопцї пяні.
— Та міцного, щоб як випю —
Мов дївчину поцїлую!
Гей, до танцю! Всїх обсиплю
Грішми, душу протанцюю! —
Хтось у шибку дзенькнув стиха.
— Годї! Дайте панам спати! —
— А не хочуть вони лиха?
На панів ще потурати…
Грай, музико! До сьвіт сонця
Все пропю, щоб люди знали! —
Коли знов хтось по віконця:
— Наша мати захворали! —
І гульвіси і музики
Мовчки випили по чарцї,
Враз зробились без'язикі,
Чолом вдарили шинкарцї.