Пuшна, гарная така:
То казацька думка.
Побижу я од дивчат
Далеко за горu,
Заховаю я ви̂д нuх
Мои чорни бровu.
Там на го̀рах в вuшuни
З витром закочую;
Чорни кудронькu мои
Зи̂ркам подарую.
В небо ясне я влюблюсь,
Мов в тую дивчuну;
Горем з витром подилюсь
В буйную годuну;
Серденько моє ви̂ддам
Лютому я звирю,
И до гроба я дивкам
Щuре не повирю.
Тилькu все такu бида
З чорнuмu бровамu;
Ой куда-ж мени, куда,
Диватuся з вамu!