двох полковників, полкового обозного, колишнього кандидата у Сумські полковники і тільки одного армейскаго офицера, але можливо, що й він колись належав до козацкої старшини. Отже силу на виборах узяла абшитована козацька старшина. Вона мусила керувати і у складанню дворянських наказів. Як-же вона у наказах видносилася до своєї старовини і до нової реформи? Вона побачила, що вернути старовину, себто козаччину, неможливо — сього не хтів державний уряд — й через те вона хотіла удержати що можна і з старіх привілеїв і признати реформу, щоб покористоваться нею для себе, щоб здобути через неї нові привілеї.
Оттак прилажувалися дворяне у своїх наказах до поглядів самодержавної цариці: хоч і не легко було їм разом підтримувати і її централизаційну політику, і свою автономію. У всіх наказах слободсько-українського дворянства говориться про те, щоб усі його привілеї були ствержені особливою царською грамотою, яко законом. Про се прохало дворянство Харьківської провінції, а дворянство Острогожської йшло ще далі й прохало ствердити йому усі старі грамоти й привілеї Острогожського полка, додавши туди теперішні роспорядження і ті їх прохання, котрі будуть ухвалені нині. Й укупі з тим дворяне Острогожської провинції прохали, щоб і тим козацькім старшинам, котрі получили абшити й не вступили в армейську службу, дадені були офицерські чини; свої ж полкові та сотенні колишні уряди вони називають „безгласно закоснѣлаго рода начальствомъ“, а штаб і обер-офицерські ранги „изящнѣйшимъ степенемъ“. Усі хотіли получити права російського дворянства і певним способом для того вважали одержання чинів по табелі о рангах як вийскових, також і гражданських. І на се старшини справді мали право, бо й вони і їх діди та прадіди вірно служили державі, особливо у війскових ділах. Але старшини для підтримання свого прохання окрім сього ще приводили вигадку про своє дворянське походження. Вони казали, що слободсько-українська старшина склалася з шляхетських переселенців з Польщі, а в дійсности ми не знаємо, чи були серед старшини справжні шляхтичі; коли й були, то їх було зовсім мало.
Острогожські старшини у свойому наказові додают ще до того, що у Слобожанщині склалися з них дворянські роди, котрим і давалися чини полкової та сотенної старшини. І хоч ніхто з них не клопотався про те, щоб відріжнитися від иньших станів, бо сього й невимагала регулярна військова служба, одначе усі призначали старшин за шляхтичей, як це видно з інструкції, виданої Петром I Білгородському воєводові Лачинову у 1722 році. Але інструкція Лачинова не підтримує
