вони і поселення собі вибрали на дикому полі, де було хоч і небезпешно від татарськіх нападів, але за те там був великий простір у землях і земля була родюча. Не дивлючись ні на які перешкоди, українці зараз же прийнялися за оранку та сіянку земель. Про се писав воєвода Щетінін, котрий ворогував з ними. Він писав у Москву, що гетьман з козаками збудували собі у Чугуєві хати і орють своі землі; більш усього вони засіяли ярини; урожай усіх хлібів видався дуже добрий; у торговельні дні гарно продавали хліб — пшенишну муку по 20 гривень (60 коп.) за четверть, а борошно по копі (50 коп.). А великоросійські служилі люди, писав Щетінін, не взираючи на укази, не охоче бралися за землеробство; стрільці поясняли се тим, що у них не було коней. Прихильність до землеробства українців залежала від того, що вони і в Задніпрянщині були щирими землеробами — грунт землі та климат Чугуєвського повіту був схожий з грунтом та климатом Задніпрянської України, але і там, як і тут, приходилося бути й козаком й землеробом, виходити на посів або сінокос з рушницею. Під огороди Чугуєвці дістали землі біля своїх дворів, а на поле їм одвели землю трохи згодом по 60 четей рядовому козакові (по 20 четей у кожному полі — себ то 20 на озимину, 20 на ярину і 20 на пар). Але окрім сього у них були ще й сінокоси, лісні усякі угоди, млини, пасіки, риболовлі та звіроловлі. Все то потрібовувало великого земельного простору — і його мали Чугуєвці, бо з Білгородського повіту був виділений тепер Чугуєвський.
Козаки першого слободського полка Острогожського теж дістали землі і почали зараз же займатися хліборобством та всякими сільсько-господарськими промислами. Дістали вони землі на огороди та токи біля дворів, а також землю на поле за містом і сінокоси по обидва боки рр. Сосни, Лубянки і Мерина, риболовлі ж на р. Чорній Калитві од верховини до Дону з упалими річками, бобровими гонами і звіриними промислами і навіть по р. Дону; — се дуже великий земельний простір. Виходить, значить, що разом з хліборобством слобожане займалися й иншими промислами, разом з землями для хліборобства вони дістали й сінокосні землі, ліси, річки з рибними ловлями та звіриними гонами і усякі инші угоди. До Острогожська переселенці прийшли доволі заможними хазяїнами, як се видко з числа приведеної ними туди худоби. І українці, котрі заснували Харьків, теж перш усього почали займатися хліборобством. „Коли ми, казали вони воєводі, землі свої з'оремо, хати побудуємо і хлібом обзаведемося, тоді й кріпость по новому будоватимемо, а тепер ми ще люди бідні — свого хліба не маємо“. Другий Харьківський воєвода Офросимов не дурно казав про
