„Зірни сюди!… чи се ж вода?… |
Харьків дав також і славетного українського письменника Григорія Хведоровича Квітку-Основьяненка, котрий належав до звісного нам старшинського роду Квіток, що дав і слободсько-українських полковників і усяких старшин. Григорій Квітка і був славним суспільним діячем у Харькові, проживаючи на Основі і іще далеко більшу славу заслужив, яко письменник-прозаїк. Тут він заняв перше місце серед українських письменників старих часів українського письменства.
Г. Ѳ. Квітка (Основьяненко).Два тома його оповідань вийшли у 1834 році і мали надзвичайний успіх, особливо на Слобожанщині та у Харьківі, бо він змалював там правдиво життя слободсько-українського селянина з великою щирою прихільністю до нього з великим знаттям його побуту, його мови, його історії. Він не тільки любив українську народню мову, він сам думав на сій мові і писав на ній свої найкращі твори; те, що писав він по російськи, виходило якимсь блідим і не яскравим. Не дурно на нього одночасні тодішні харьківськи письменники — Гулак-Артемовській, М. Костомаров, А. Метлинський і уся молодь дивилися, як на батька української прози. Проф. Ізм. Ів. Срезнєвський, оповістивши Погодина про смерть Квітки (умер у 1843 році) і про його похорон, на котрий прийшов не тільки увесь Харьків, але й селяне поблизких осель, додає до сього,