Гільце́м, нар. Гільцем голий. Совершенно неимущий; гол, как сокол. Черк. у.
Гімн, ну, м. Гимн. Дівчата трохи не голії стоять перед Кипридою і влад співають гімн. Шевч. 604.
Гіне́ць, нця́, м. 1) Гонец, курьер. 2) Лицо, которое обязано созвать на сходку членов цеха. Козел. у.
Гінки́й, а́, е́. Тонкий и высокий, быстро вверх растущий. Це дерево дуже гінке стало, як його підчухрали. Тополя буцім на могилі гінкий та гнучий стан. Греб. 318.
Гі́нний, а, е. Свободный, вольный. Угор.
Гі́нно, нар. Свободно, вольно. Угор.
Гінтя́й, тяя́, м. = Гультяй. Гол. I. 48.
Гінчакува́тий, а, е. Высокорослый, быстро растущий. Черном.
Гі́нчий, а, е. Гончий. Біжит як гінчий пес. Фр. Пр. 37.
Гіпс, су, м. Гипс. Шкіру натираєсі гіпсом дрібненько меленим. МУЕ. I. 72.
Гірги, мн. Плечи. Вх. Лем. 407.
Гірго́жник, ка, м. Разносчик товаров. Вх. Лем. 407.
Гірго́нія, нії, ж. = Жоржина. ЗЮЗО. I. 120.
Гіре́нький, а, е. Ум. от гіркий. Гіренький мій світ! Федьк. I. 100.
Гіре́нько, нар. Ум. от гірко.
Гіржа́ти, жу́, жи́ш, гл. = Іржати. Рудч. Ск. I. 10.
Гі́рка, ки, ж. 1) Ум. от гора. 2) = Гирка. О. 1861. IX. 192.
Гірки́й, а́, е́. 1) Горький на вкус. Гіркий полинь. Мет. 81. 2) Едкий, донимающий. Не лай мене, моя мати, гіркими словами. Мет. 85. 3) Несчастный, бедственный, горький. Гірка доля. Ном. № 2442. Гіркий світ, а треба жить. Ном. № 2440. 4) Сопровождаемый горестью, неутешный, горький. Облилася Морозиха гіркими сльозами. Нп. Забудь ласощі, паслін і цибулю, а за гірку твою працю візьми під ніс дулю. Ном. 5) Употребляется часто с подразумеваемым существительным. Схилившись на стіл, облився гіркими (сльозами), потім устав. Стор. Та синові за гіркого (шага) медяник купила. Шевч. 80. Не дає перевести дихання і через край гіркої (долі) наливає. К. Іов. 20. Гірки́й лопу́х. Раст. Lappa major. Вх. Лем. 403. См. Лопух. Ум. Гіре́нький, гірке́нький. Сравн. ст. Гі́рший, гірчі́ший. Гіренький мій світ. Федьк. I. 100.
Гі́ркість, кості, ж. Горечь. НВолын. у.
Гі́рклий, а, е. Прогорклый.
Гі́ркнути, ну, неш, гл. Делаться горьким, горькнуть.
Гі́рко, нар. 1) Горько. Гірко з'їсти, жаль покинути. Ном. № 4775. 2) Горестно, горько, бедственно, тяжело. Обіллється гірко сльозами. Лукаш. Гірко зароби, солодко з'їж. Ном. № 9968. Ум. Гіре́нько, гірке́нько. Неня лиш заплакала гіренько. Федьк. Як гіренько і тяженько було відробляти, — годі і споминати.
Гіркота́, ти́, ж. = Гіркість. Це сіль сілка і гіркоти не має. Волч. у. Ніхто не може одібрати од перцю гіркоти. Грин. II. 322.
Гірни́й, а́, е́. Горный.
Гірник, ка, м. Работник в каменоломне. НВолын. у.
Гірни́цтво, ва, с. Горное дело, горнопромышленность. Желех.
Гі́рниця, ці, ж. 1) Комната (редкое). У городі Килії татарин сидить бородатий, по гірницях походжає. АД. I. 169. 2) Чердак на доме или каком-нибудь строении. Сквир. у.
Гірни́ця, ці, ж. Каменоломня. Чигирин. у. Газета «Порядок». 1881. № 246.
Гірни́чий, а, е. Горнопромышленный. Желех.
Гірня́к, ка́, м. Горец. Левч. 28.
Гірня́чка, ки, ж. Жительница гор. Желех.
Гі́рок, рка́, ке́ = Гіркий. Не будь солодок — проглинуть, не будь гірок — прокленуть. Г. Барв. 512.
Гіро́к, рка́, м. = Огірок.
Гі́ронька, гі́рочка, ки, ж. Ум. от гора.
Гіро́чник, ка, м. Раст. Spiraca Ulmaria L. ЗЮЗО. I. 137.
Гіро́чок, чка, м. Ум. от гіро́к.
Гірськи́й, а́, е́. Горный. Був схожий до гірських розбійників. Левиц. Пов. 13.
Гірча́к, ка́, м. 1) Раст.: a) Hierochloa borealis R. et Schult. ЗЮЗО. I. 125; б) Polygonum persicaria L. ЗЮЗО. I. 166; в) Polygonum hidropiper. Вх. Пч. I. 12; г) Sonchus arvensis L. ЗЮЗО. I.
