Гріше́чок, чка, м. Ум. от гріх.
Гріши́тель, ля, м. Творящий грех, грешащий. КС. 1883. II. 470.
Гріши́ти, шу́, ши́ш, гл. 1) Грешить. Хто спить, той не грішить. Ном. № 11291. 2) Гріши́ти на ко́го. Подозревать кого, взводить напраслину, грешить. Не гріши на бога — чорт діти забрав. Ном. № 933.
Грі́шка, нар. Детск. Грешно. О. 1862. IX. 118. Так грішка робить, а то бозя скара. Ном.
Грі́шний, а, е. 1) Грешный. Орудує ними, як чортяка грішними душами. Ном. № 1083. Пани тільки грішні, а мужики кругом безгрішні — ні грошей, ні гріхів. 2) Куди́ тобі грі́шному! Куда тебе несчастному! 3) Грі́шна — с подразумеваемым существительным: горілка. Водка. Не став уже й у грішну вкидатись. О. 1862. VIII. 29. Ум. Грішне́нький.
Грі́шник, ка, м. Грешник. Ном. № 5098.
Грі́шниця, ці, ж. Грешница. Єв. Л. VII. 37.
Грі́шницький, а, е. Принадлежащий, относящийся к грешнику; грешничий. Зникнете на грішницькій дорозі. К. Псал. 4.
Грі́шно, нар. В грехах, греша. Грішно живе.
Грішо́к, шка́, м. Ум. от гріх.
Гроба́к, ка́, м. Червяк, личинка насекомого. І квасницю гробак гризе. Ном. № 9796. Ум. Гробачо́к.
Гроба́р, ря́, м. Могильщик, гробокопатель. Вх. Зн. 51. Дістали від гробаря кістку з мерця. ЕЗ. V. 186. Була раз холера, і вмирало дужо людей. Так гробар дужо мусів гробів копати. Гн. II. 254.
Гробки́. См. Гробок.
Гро́бний, а, е. Гробовой, могильный. Годі його буде і до гробної дошки забути. Федьк.
Гробни́ця, ці, ж. Гроб. Чорним оксамитом гробницю вибив. Чуб. V. 776.
Гробови́й, а́, е́. Могильный, гробовой. Треба бідувати до гробової дошки. Ном. № 2436.
Гробови́к, ка́, м. Як гробовики, ховаються по горищах, по погрібах…, переховують чуже, награблене добро. Мир. ХРВ. 321.
Гробови́ще, ща, с. = Кладовище. О. 1861. XI. Св. 41. Так ну ж тут віку доживать, щоб не на другім кладовищі, а на знакомім гробовищі з батьками вкупі почивать. Мкр. Г. 63. Обкопане ровом городянське гробовище з гостроверхою церквою, вкрите зеленим тонконогом і сизою чаполоччю та рясне хрестами. О. 1862. IX. 61. Чума з лопатою ходила та гробовище рила, рила. Шевч. 544.
Гробо́к, бка́, м. Ум. от гріб. Могила, могилка. Полковник остався ночувать на гробках… Узяв сідло, положив на гробок і ліг на йому. Грин. I. 50. Гробки́ = Гроби = Гробовище = Кладовище. Мнж. 178. Левиц. I. 117. На гробках посідали. Черниг.
Гробоко́п, па, м. Гробокопатель. Пятигорск. окр.
Гробокопа́тель, ля, м. = Гробокоп. Гробокопателі в селі волочуть трупи ланцюгами. Шевч. 545.
Гробо́чок, чка, м. Ум. от гріб.
Гроза́, зи́, ж. 1) Гроза. Гроза буде. Ком. Р. II. 56. 2) Угроза. Подививсь на нього з грозою. Кв. 3) Громадина. Вх. Зн. 12.
Грозд, ду, м. = Чіп 1. Шух. I. 250.
Грозе́нце, ця, с. Ум. от грозно.
Гро́зно, на, с. 1) Виноград. Угор. 2) — ди́ке. Дикий виноград, Ampelopsis hederacea. Вх. Уг. 236. 3) Кисть (винограду). Грозно вінограду. Вх. Уг. 234. Ум. Грозе́нце. Желех.
Гро́зьба́, би́, ж. = Грізьба. Ні просьби, ні грозьби не чує. МВ. II. 45. Та й просила нас грозьбо́ю і просьбо́ю, щоб привезли галочку із собою. Грин. III. 484.
Грома́да, ди, ж. Общество равноправных лиц, мир, собрание, мирская сходка. Громада — великий чоловік. Ном. № 10736. Дай, боже, щоб ти тихенько гомонів, а громада б тебе слухала. Ном. № 13590. Добре речеш, тільки в громаду не беруть. Ном. № 6865. Не хотілось в снігу, в лісі, козацьку громаду з булавами, з бунчуками збирать на пораду. Шевч. 4. Слухайте ж, панове громадо! Шевч. 165. По селу люди громадою ходять та когось, мабуть, б'ють, бо дуже кричать. Рудч. Ск. I. 186. Турки село зрабували, громадами людей гнали. Лукаш. 116. Ум. Грома́дка, грома́донька. Чуб. V. 110. Грома́дочка.
