Дзявку́н, на́, м. = Дзявкало.
Дзяволи́ти, лю́, ли́ш, гл. = Дзявкати. Чи чуєте, цуценя дзяволить? Г. Барв. 7. Ой не ходи коло хати та не дратуй цуценяти, бо цуценя дзяволить. Мил. 103.
Дзя́ма, ми, ж. Говяжий отвар. Угор.
Дзьоб, дзьо́ба́ти и пр. = Дзюб, дзюбати и пр. НВолын. у. Харьк. г. Дзьо́бом сі́сти. Остаться на месте, не подвинуться. Дзьобом сидиш, — ні за що рук зачепити, ніде заробити. Кролев. у. В кого є худібка, до той якось виборсається, того й на заробітки пустять, а голиш все таки дзьобом сяде. О. 1862. IV. 106.
Дзьо́бавка, ки, ж. Род каши из пшеницы, которую едят с медом, сахаром. Шух. I. 143.
Дзьобань, ня, м. = Оскард (с острыми концами). Мик. 481.
Дзьобенка, ки, ж. = Дзьоблинка. Kolb. I. 36. Гол. Од. 68.
Дзьоблинка, ки, ж. Сумка (четырехугольная шерстяная) у гуцулов, род котомки, надеваемой через плечо. Федьк.
Дзьо́бня, ні, ж. = Дзьоблинка. Шух. I. 124. Гол. Од. 68.
Дзьо́бро, ра, м. Ребро. Коп'єм дзьобро пробивали. Чуб. III. 408.
Дзьо́па, пи, ж. 1) = Дівчина. Юж дзьопа оддата. Вх. Лем. 409. Вх. Уг. 236. 2) Старый платок. Вх. Лем. 409.
Дзьоркач, ча, м. = Дзенкач. Вх. Пч. II. 10.
Дзьо́ха, хи, ж. О женщине: вертушка? болтунья? Се вже мабуть тобі та дзьоха набрехала. Новомоск. у.
Ди, сокр. диви. А ди но. Смотри-ка. А ди но, який пес побіг. Каменец. у. См. Дивитися.
Диб! меж. от глаг. дибати. Говорится маленьким детям, когда они становятся на ноги. Диб, диб, доню! Харьк. у. Также и о взрослых. Я на місті була, я горілку пила: диб, диб на село, кив, морг на його. Ном.
Ди́ба, нар. Дыбом. Як скочить Лев — аж диба стала грива. Гліб. 21.
Ди́бання, ня, с. 1) Хождение на ходулях. 2) Медленное и неловкое хождение (о людях с длинными ногами или о детях).
Ди́бати, баю (блю), баєш (блеш), гл. 1) Ходить на ходулях. 2) Ходить медленно и неловко; ходить, вытягивая ноги (о людях с длинными ногами, о детях и пр.). Близько видати, далеко дибати. Ном. № 11423. Диба, мов муха по сметані. Ном. Диба, мов журавель. Ном. Та мала пташка, та невеличкая по билиночці дибле. Лавр. На дворі під тополями дибали два журавлі. Диба, мов не своїми ногами. Стор. II. 44.
Ди́би, бів, ж. мн. 1) Ходули. Левиц. Пов. 90. 2) Колодки, деревянные бревна с отверстиями внутри, куда вкладываются ноги арестантов. КС. 1885. X. 231. Забили їх у диби. Рудч. Ск. I. 210. Будем літо літувати в Станікові на риночку, в тяжких дибах, в залізочку. Ум. Ди́бки, диби́ці, ди́бці. К. Досв. 107. Ой дубові дибки, залізні кайдани! по степах ви, по комишах наших розганяли. К. Досв. 107. Ой на ноги диби, на руки дибиці, — оце тобі, вражий сину, славні молодиці. Лавр. 61.
Дибитися, биться, безл. Становиться дыбом. Волосся почало дибитись.
Диби́ці, би́ць, ж. мн. Ум. от диби.
Ди́бка, ки, ж. 1) Ножка у стола. 2) Подставка под что-нибудь. 3) Мн. Ум. от диби.
Дибка́, нар. На дыбы. Дибка став. Ном. № 3392.
I. Ди́бки, нар. = Дибка. Дали бабі рибки, стала баба дибки. Ном.
II. Ди́бки, ди́боньки, дибу́ні, дибу́ночки, дибу́сі, дибу́сеньки. О детях: ходить ( = дибати). О. 1862. IX. 119. — ста́ти, ходи́ти. О детях: стать, ходить; о взрослых: стать, ходить на цыпочках. Івась або Василько прилізе, стає дибки коло матері, спинається їй на руку. Мир. ХРВ. 71. Інша скочить та почне вистрибувати дибки-дибки, щоб пані не почула. МВ. (О. 1862. III. 35).
Ди́бом, нар. Дыбом. Бувало покійний Охрім як стане розказувати, царство йому небесне, — дак волос дибом становиться. Рудч. Ск. I. 24. Пропадає, мов порошина з дула, тая козацькая слава, що по всьому світу дибом стала. Макс. (1849). 59. Сівіллу тут замордувало і очі на лоб позганяло, і дибом волос став сідий. Котл. Ен.
Ди́бо́шки. В выражении: На ди́бошках. На цыпочках. Підходить на дибошках, щоб не чуть було. Екатер. у. См. II. Дибки.
