Ди́рза, зи, ж. Раст. Bromus arvensis.
Дирзи́на, ни, ж. Один экземпляр раст. дирзи. Ум. Дирзи́нка, дирзи́нонька.
Ди́ркало, ла, с. Род трещетки, употребляющейся при игре в деркача́. Ив. 43.
Ди́ркати, каю, єш, гл. = Дирчати 2. Деркач диркає, дирчить: дир, дир. Вх. Пч. II. 10.
Ди́ркатися, каюся, єшся, гл. Спорить, противоречить. Що ж він, диркався? — Ні, так віддав. Що там йому диркатись, як він скрізь винен. Мирг. у. Д. Эварн.
Дирка́ч, ча́, м. = Деркач.
Дирли́га, ги, ж. = Гирлига.
Дирча́ти, чу́, чи́ш, гл. 1) = Деренчати. Коли слуха, — щось дирчить за стіною; оглядується: затичка (у шибці) так і лізе на двір, тягне, видно, хтось. Сим. 215. 2) О коростеле: кричать. Вх. Пч. II. 10.
Диска́нт, ту, м. Дискант.
Ди́скос, су, м. Дискос.
Диста́нція, ції, ж. ? Нехай би де у дистанції так розташувались, дали б їм зараз перцю, хоч би й перечорт був. Кв.
Дити́на, ни, ж. 1) Ребенок, дитя. Тоді мама біду знає, коли малую дитину має. Ном. № 9189. Він мені за дитину рідну став. МВ. I. 22. Знайти́ дити́ну. Родить дитя. Наряди́ти дити́ну. Родить дитя — преимущественно помимо брака. 2) Сын или дочь, хотя бы и взрослые. Чи я в тебе, мати, не твоя дитина, коли моя мука тобі дуже мила. Мет. 70. Ба́тькова дити́на. Ном. № 7485, ма́мина дити́на. Любимчик отца, матери. 3) Продава́ти дити́ну. Род игры. О. 1861. XI. 30, 51. Ум. Дити́нка, дити́нонька, дити́ночка. Аби дружинка, дасть бог дитинку. Ном. № 9181. Ой кіт буде воркотати, дитиночка буде спати. Макс. (1849). 103.
Дити́нець, нця, м. 1) Родимчик, детская болезнь. 2) Деревянный пол; ящик на дне колодца. Борз. у.
Дити́нин, на, не. Принадлежащий ребенку.
Дити́нитися, нюся, нишся, гл. 1) Ребячиться, корчить из себя дитя. Лебед. у. Ось не дитинься та приймай гроші за теля. Каменец. у. 2) Впадать в детство.
Дити́нка, ки, ж. Ум. от дитина.
Дити́нний, а, е. Детский, ребячий.
Дити́нник, ка, м. Матка, Uterus. Каневск. у.
Дити́нонька, ки, дити́ночка, ки, ж. Ум. от дитина.
Дити́нський, а, е = Дитинний.
Дитинча́, ча́ти, с. = Дитиня. Грин. II. 314.
Дитиня́, ня́ти, с. Ребеночек. Дитиня вмерло. Каменец. у. Ум. Дитиня́тко, дитиня́точко. Мкр. Г. 22.
Дити́нячий, а, е = Дитячий.
Дитя́, тя́ти, с. Як дитя не плаче, у матері думки нема. Ном. № 4481. Ум. Дитя́тко, дитя́точко, дитя́тенько, дитя́тонько. О. 1862. IV. 29, 35. Пастушки з ягнятком перед тим дитятком навколішки припадають. Чуб. III. 330.
Дитя́точко, ка, с. Ум. от дитя.
Дитя́чий, а, е. Детский. Згадали наші забавки давні, дитячі, — пригадали й дівочі безсумні часи. МВ. II. 179. На дитя́чий ро́зум перейшо́в. Впал в детство. Ном. № 6248.
Дихави́ця, ці, ж. 1) Удушье, одышка. 2) Запал у лошадей. 3) Болотистое место. Вх. Лем. 410.
Дихави́чний, а, е. 1) Удушливый, страдающий одышкой. Дихавичний чоловік. НВолын. 2) Больной запалом (о лошади). Дихавична конячка. НВолын. у.
Ди́хало, ла, с. Дыхательное горло. Ум. Ди́хальце.
Ди́хальний, а, е. Дыхательный.
Ди́хальце, ця, с. Ум. от дихало.
Диха́ння, ня, с. Дыхание.
Ди́хати, хаю, єш, а также: ди́шу, ди́шеш, гл. 1) Дышать. Гадина в його словах дихає. Ном. № 2932. Мовчи та диш! Ном. Над ним воли своїм духом дихали. Чуб. III. 323. Горе ж мені на чужині, — аж мій дух не дише. Мет. 78. Важки́м ду́хом ди́хати на ко́го. Злобствовать, иметь неприязненные чувства к кому-либо. МВ. (О. 1862. III. 48). Важким духом дише. Ном. № 3360. Міщани вже давно на городове козацтво да на старшину важким духом дихали. К. ЧР. 68. 2) Веять. Ой у полі вітер дише, билину колише. Гол. I. 12.
Ди́хи, хів, м. мн. = Здуховина. Вх. Зн. 14.
