чество, выходить замуж. Маркев. 133. Ой у садочку, у садочку там голубка гуде, ой там Маруся дівування здає: Нате ж вам, дівочки, дівування моє! А вже ж я піду в жіночу раду, жінкам на пораду. Мет. 231. Ум. Дівува́ннячко. Г. Барв. 40. Грин. III. 478.
Дівува́ти, ву́ю, єш, гл. Девствовать, жить в девстве. Дідова дочка пішла заміж, а бабина і досі дівує та гордує. Рудч. Ск. II. 61.
Діву́ля, лі, ж. Грубо-ласк. Девушка. Не для тебе я зросла красная дівуля. Гол. I. 209.
Діву́нка, ки, ж. Раст. Galium verum. Лв. 98. См. Бобачик.
Діву́ся, сі, ж. Ласк. от діва.
Діву́ха, хи, ж. = Дівуля. Купила Олена сережечки зелені: як уділа у вуха — славна була дівуха.
Ді́вця, ці, ж. = Дівчина. У мене гарна дівця. НВолын. у.
Дівча́, ча́ти, с. Молодая девушка; девочка. Єв. Мр. V. 39. Грин. III. 176. Сидить дівча край віконця при великім смутку: покидає козак дівча, як голуб голубку. Мет. 41. Ум. Дівча́тко, дівча́тонько, дівча́точко. Мн. Дівча́та, дівча́тка, дівча́тонька, дівча́точка. Девушки, девочки. Що по нас, пане, старі баби стануть в полі свистіти; а по тобі, пане, молодії дівчата зачнуть голосити. Макс. (1849). 61. Коли родяться більш хлопчики, ніж дівчатка — війна буде. Ном. № 13407.
Дівча́чий, а, е = Дівочий. Чого ж голосиш там? чого нявчиш дівчачим голоском? Сніп. 21. Ой хлоп'яча біда — у некрути брати, а дівчача біда — нерідная мати. Чуб. III. 892. Дівча́чий бог. Шуточное название аиста. Лохв. у.
Ді́вчин, ді́вчинин, на, не. Девушкин. Що любив і кохав, собі дівчину мав як зіроньку ясну, та за дівчиними та за ворогами покидаю нещасну. Мет. 24. Ой ішов же я через дівчинині сіни. Чуб. III. 174.
Ді́вчи́на, ни, ж. 1) Девица, девушка, девочка. Під тією калиною стоїть козак з дівчиною. Мет. 79. Дівчино моя зарученая, чого ж ти така засмученая? Мет. 72. Погуляла дівчиною років зо три. МВ. I. 7. 2) Также: Кра́сна ді́вчина. Название девушки, стоящей около матері в игре в во́рона. Маркев. 71. 3) Ді́вчина з ві́драми. Одно из созвездий. Дещо. 37. Ум. Ді́вчинка, дівчи́нонька, дівчи́ненька. Грин. III. 388. Ой у полі криниченька, — орли воду п'ють, а вже ж мою да дівчинку до шлюбу ведуть. Чуб. Кохав козак дівчиноньку, як батько дитину. Мет. 78. Мн. ч. не имеет, а в необходимых случаях употребляется мн. ч. от дівча: дівча́та (см. Дівча).
Ді́вчинка, ки, ж. Девочка. І дитинка в їх була, дівчинка як ясочка, свіжа й повна як гурочок. МВ. I. 8.
Ді́вчище, щі, ж. Ув. от дівка.
Дівчу́р, ра́, м. 1) Волокита, любитель девушек. Харьк. 2) Гермафродит женского рода. ЕЗ. VIII. 112.
Дігна́ти = Догнати.
Ді́готь, гтю, м. Деготь. Лучче пропить, ніж дігтю купить. Ном. № 11718. К. Дз. 120.
Дігтеви́й, дігтяни́й, а, е. Дегтярный.
Дігтя́р, ра́, м. Дегтярник. Дігтяр і смердить дігтем. Ном. № 7161.
Дігтяре́нко, ка, м. Сын дегтярника.
Дігтярі́вна, ни, ж. Дочь дегтярника.
Дігтя́рка, ки, ж. 1) Жена дегтярника. 2) Торговка дегтем.
Дігтя́рня, ні, ж. Дегтярный завод. У бору була дігтярня, де наш чоловік дьоготь гнав. Харьк.
Дігтя́рство, ва, с. Промысел и торговля дегтем.
Дігтярува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Заниматься дегтярным промыслом. 2) Торговать дегтем.
Дігтярчу́к, ка́, м. Мальчик лавочник у торговца дегтем.
Дід, да, м. 1) Дед. То ж мій дід — материн батько. Васильк. у. 2) Старик. Стор. МПр. 77. Чуб. III. 109. Сердилась баба на діда, а дід того не знав. Ном. № 3473. Вежливость сельская требует, чтобы всякий молодой и средних лет человек называл ді́дом каждого старика. Чуб. VII. 355. 3) Нищий. Захтів у діда випросить хліба. Ном. № 4792. 4) Чучело на огородах, чтобы отпугивать птиц; то же башта́нний дід — на бахче. Сим. 200. 5) Род танца. Дай хліба — поскачу діда. Ном. № 12296. 6) Раст. Cirsium lanceolatum Scop. 7) Сноп соломы или камышу, сложенный так, что половина вершками в одну сторону, а половина в дру-
