Сторінка:Грінченко Б. Словник української мови. Том I. А-Ж. 1937.djvu/421

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Дізнався я про землю. Ком. I. 18. См. Дознаватися.

Дізрі́ти. См. Дозирати. Вх. Лем. 410.

I. Дій! меж. Выражает удивление и досаду. Дій його батькові! Хата. Дій його че́сті! Дій його ка́ту! Котл. Смотри пожалуйста! Экая диковина! Усе свої люди, а є між нами злодій! Дій його честі! на кого б то подумати? Кв. II. 281.

II. Дій, до́ю, м. Доение, удой.

Ді́йво, ва, с. 1) Удой. Корова добра на дійво. Ромен. у. Полт. г. 2) Молоко, молочные продукты. Хата. 182. Дитина з колиски випаде, — дивись! Дай їй дійва. Екатер. г. Ум. Ді́йвечко.

Ді́йка, ки, ж. 1) Сосок у коровы. 2) = Дійниця. Як надоїла повну дійку, взяла з неї молока і позамазувала корові дійки. ХС. VII. 452.

Ді́йливо, ва, с. = Дійво 2. Я коло дійлива ходила. Г. Барв. 259, 369.

Ді́йма, ми, ж. Предчуствие, весть, догадка? Гол. II. 461.

Дійма́ти, ма́ю, єш, сов. в. дійня́ти, (дойняти), дійму́, меш, гл. 1) Донимать. Його ані пуга, ні кий не діймають. Ганьбою не візьмеш, так силою діймеш. Ном. № 3893. 2) Понимать. Торочиш йому, аж піт тобі котить, а він нічого не діймає. 3) Добирать, добрать, дополучать, дополучить. Сам купив кобилу за шістдесят, а продав за сорок, — цілих двадцять рублів не дойняв. Кобел. у. См. Донімати. 4) Діймати ві́ри, пра́вди. Верить, доверять. А козак добре дбає, на жінку не потурає, жінці віри не діймає. ЗОЮР. I. 216. Хіба ти йому доймаєш правди? Полт.

Ді́йна, прил. Дойная. Купити… дійну корову з телям. Кв. II. 163. І дійна корова у розкоші купається. Шевч. 103.

Дійна́рка, ки, ж. Загорода, где доят коров, овец, коз. Вх. Зн. 15.

Дійни́к, ку́, м. 1) = Дойняк. Шух. I. 109, 212. 2) = Дійниця. Вх. Лем. 410.

Дійни́ця, ці, ж. Подойник. Грин. I. 146. Щоб дійниця не текла, а хазяйка весела була; щоб хазяйка не засипала, до корови рано вставала; щоб корова стояла та багато молока давала. (Замочування дійниці в Петрівку, в 1-й понеділок.) Ном. № 254. Ум. Дійни́чка. Ном. № 334.

Дійня́ти, гл. См. Діймати.

Дійови́й, а́, е́. Действующий. Дійові осо́би, д. лю́ди. Действующие лица в сценических произведениях. К. Бай. 5.

Дійсне, нар. Действительно, именно.

Ді́йсний, а, е. Действительный.

Ді́йсність, ності, ж. Действительность.

Дійсно, нар. = Дійсне.

Дійти́, ся, гл. См. Доходити, ся.

Ді́йшлий, а, е. Зрелый, созревший. Ще ти дитя молоде, розумом не дійшле. Мет. 419.

I. Діл, до́лу, м. 1) Низ, долина. Як летіла ворона догори, то й кракала, а як на діл, то й крила опустила. Ном. Неси мене, сивий коню, горами, долами. Грин. III. 677. 2) Пол земляной. Сим. 2. Як мертва на діл повалилась. Шевч. 72. Додо́лу. На пол, на землю, до земли. Зсади хлопця додолу. Додолу верби гне високі. Шевч. 26. Склонив головочку низько додолочку. Чуб. Крикнув Швачка та на осаулу: із коней додолу! ЗОЮР. Долина глибока, калина висока, аж додолу віття гнеться. Мет. Ісус, нахилившись додолу, писав пальцем. Єв. І. VIII. 6. Ум. Доло́к, до́лонько, до́лочко.

II. Діл, лу, м. Часть, доля. В діл Матвієві пішла пасіка. Черниг. у.

Ді́лання, ня, с. Действие.

Ді́лати, лаю, єш, гл. 1) Действовать. 2) = Ді́яти. Бог знає, що ділає. Ном. № 33.

Ділени́на, ни, ж. Дележ. МУЕ. III. 169.

Ділени́ця, ці, ж. Часть, пай, доля. См. Дільниця. К. Св. П. I. кн. М. XIV. 24. Господь — пай мій, займанщина, ділениця моя чиста. К. Псал. 30.

Діле́тка, ки, ж. Мера хлеба, четверик. Вона свої сороківці ділеткою міряє. Федьк.

Ді́лечко, ка, с. Ум. от діло.

Діли́на, ни, ж. Половица, доска в полу или в заборе.

Діли́ти, лю́, лиш, гл. 1) Делить. Нам батьківщини не ділить. Ном. № 3313. 2) Сдавать карты. Ось я ділитиму, а ти здіймай. Лубенск. у.

Діли́тися, лю́ся, лишся, гл. Делиться. Як пожали вони просо, то почали ді-