Дозира́ти, ра́ю, єш, сов. в. дозріти (дізріти), рю́, ри́ш, гл. 1) = Доглядати, доглянути. Вх. Лем. 410. Не будеш діток моїх дозирати. Мет. 351. Треба пильно тих лукавих ходів дозирати. К. Досв. 201. 2) Видеть, увидеть. Вх. Уг. 236.
Дозира́тися, ра́юся, єшся, гл. = Доглядатися. Г. Барв. 523. Набере та й несе: хто там хіба дозирається. Лебедин. у. Ти до моєї пелени не дозирайся. Черниг. г.
Дозі́р, зо́ру, м. Досмотр, присмотр, надзор. Стор. МПр. 70.
Дозі́рний, а, е. Бывающий до зари, ранний. Я вмивала своє личко ранньою дозірною росою. Левиц. I. 37.
Дознава́ння, ня, с. 1) Узнавание, разведывание. 2) Испытание, исследование.
Дознава́ти, наю́, є́ш, сов. в. дозна́ти, на́ю, єш, гл. 1) Узнавать, узнать, разузнавать, разузнать. Треба піти до кузні дознати, чи віз уже готовий. Змиев. у. Ой коли б же я дознала свою гірку долю, не пішла б же я і заміж, не пішла б ніколи. Мет. 307. Да́ти му́дрості дозна́ти. Исполнить мудростью. 2) Узнавать, узнать, испытывать, испытать, изведывать, изведать. Дознавали наші предки тяжкої наруги. К. Досв. 16. Ми родимось турботи дознавати. К. Іов. 11. Під час пригоди дознати приятеля. Ном., стр. 289, № 9528. См. Дізнава́ти.
Дознава́тися, наю́ся, є́шся, сов. в. дозна́тися, на́юся, єшся, гл. Узнавать, узнать. Ледве лихо дозналося, де люди живуть. Ном. № 2009. Думав, що вона його любить так, як він її. А далі й дознавсь, що вже щось непереливки з жінкою. Рудч. Ск. I. 172. См. Дізнаватися.
Дозоли́ти. См. Дозоляти.
Дозолоти́ти. См. Дозолочувати.
Дозоло́чувати, чую, єш, сов. в. дозолоти́ти, чу́, тиш, гл. Оканчивать, окончить позолоту. На дворі просо молотять, а в хаті косу золотять, на дворі домолочують, а в хаті дозолочують. Грин. III. 509.
Дозоля́ти, ля́ю, єш, сов. в. дозоли́ти, лю́, лиш, гл. Допекать, допечь кому-нибудь. Хіба я не знаю, як їм (вівцям) оцей дощ дозоля? Мир. ХРВ. 51.
Дозо́рець, рця, м. Наблюдатель, надсмотрщик, дядька.
Дозо́рний, а, е. Наблюдающий, надсматривающий.
Дозо́рця, ці, м. = Дозорець.
Дозріва́ти, ва́ю, єш, гл. Видеть, узревать. І сонця правди дозрівать в німецькі землі, у чужії претеся знову. Шевч. 211.
Доїда́ти, да́ю, єш, сов. в. дої́сти, ї́м, їси́, ї́сть, їмо́, їсте́, їдя́ть, гл. 1) Доедать, доесть. 2) Есть в достаточном количестве, насыщаться. Чого ізмарніло твоє личенько? Чи не допивала, чи не доїдала? Чуб. V. 928. Як не доїси, то й святого продаси. Ном. № 9803. На́ ж тобі, милий, вечерю з обідом, не доїси стравою, то намагай хлібом. Чуб. III. 127. 3) Наскучать, наскучить, досаждать, досадить. Ну та й доїда клята корова, що все втікає. Каменец. у. Мені найбільше доїдає Рутульський Турн, собачий син. Котл. Ен. Чи я тобі, матінко, доїла, що я в твоїй світлоньці сиділа. Свад. п. Также и безлично. Виведь мене од батенька: вже мені у батенька доїло. Свад. п.
Дої́дливий, а, е. Докучливый, надоедливый. Слухати доїдливих речей. Мир. Пов. II. 53.
Доїжджа́ти, жджа́ю, єш, гл. = Доїздити. 1) Ой став коник приставати, до дівчини доїжджати. Нп. 2) Панотець у нас доїжджає, а живе на парафії вдовиця. Св. Л. 193.
Дої́жний, а, е. Сытный.
Дої́жно, нар. Сытно, достаточно еды. Чи доїжно, чи доліжно тобі? Ном. № 10387.
Доїзди́ти, жджу́, зди́ш, сов. в. дої́хати, ї́ду, деш, гл. 1) Доезжать, доехать, подъезжать, подъехать. Не доїздячи верстов зо дві чи зо три до Києва, взяли вони у ліву руку. К. ЧР. 3. Не доїздячи Солодьків, корчма стоїть. Св. Л. 169. 2) Наезжать, наехать. Ой як узяли наші чумаченьки спід байраку виходити, ой як узяли вражі здобичники частом до нас доїздити. Мет. 454. 3) Дої́хати кінця́. Насолить. А вже я тобі доїду кінця! Ном. № 3651.
Дої́льниця, ці, ж. Доильщица. Така з неї доїльниця, що боїться й до корови приступитись, а не то щоб потягти як слід. Харьк. у.
Дої́ння, ня, с. Доение. Змиев. у.
