Сторінка:Грінченко Б. Словник української мови. Том I. А-Ж. 1937.djvu/446

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Доко́шуватися, шуюся, єшся, сов. в. докоси́тися, шу́ся, сишся, гл. 1) Докашиваться, докоситься. 2) Косить до чего-нибудь. Докосивсь до ночі. Докосивсь, поки й косу увірвав. Аф. 382.

Докрава́ти, ва́ю, єш, сов. в. докра́яти, ра́ю, ра́єш, гл. 1) Докраивать, докроить. Крають, шевці, крають, та вже й докравають. Чуб. V. 1086. 2) Дорезывать, дорезать.

Докрасува́тися, су́юся, єшся, гл. Докрасоваться.

Докра́ювати, кра́юю, єш, гл. = Докравати.

Докра́яти. См. Докравати.

Докрива́ти, ва́ю, єш, сов. в. докри́ти, кри́ю, єш, гл. Оканчивать, окончить крыть. Докривши клуні, вернувсь я до діда. Г. Барв. 178.

Докро́їти, кро́ю, кро́їш, гл. = Докраяти.

Докрути́ти. См. Докручувати.

Докрути́тися, чу́ся, тишся, гл. Довертеться, докружиться, докрутиться.

Докру́чувати, чую, єш, сов. в. докрути́ти, чу́, тиш, гл. Докручивать, докрутить, доверчивать, довертеть.

Докува́ти. См. Доковувати.

Докува́тися, кую́ся, є́шся, гл. 1) Доковаться. 2) Докуковаться.

Доку́ди, нар. = Доки. Закр.

Доку́ка, ки, ж. Досада, хлопоты, надоедливость. Докука мені з дітьми. Черк. у. Докука з свинями — допіру погодувала, — знов кричать. Черк. у.

До́куль, нар. = Докіль. І докуль чорт очі зав'язав, то дубину приготовив. Рудч. Ск. I. 64.

I. Докупа́ти. См. Докупувати.

II. Докупа́ти, па́ю, єш, сов. в. докупи́ти, плю́, пиш, гл. Докупать, докупить, прикупить. Трохи не стане деревні на хату, треба докупити.

Докупа́тися, па́юся, єшся, гл. Докупаться. Докупався до того, що мало не втопився.

Доку́пи, нар. Вместе. Ком. I. 50.

Докупи́ти. См. Докупати.

Докупи́тися, плю́ся, пишся, гл. Употребляется преимущественно с отриц. не. Не иметь возможности купить. Таке все дороге стало, — не докупишся. Васильк. у. Тяжка-важка чужа сторона: сіна-вівса не докупишся, хліба-солі не допросишся. Грин. III. 627.

Докупля́ти, ляю, єш, гл. = Докуповувати.

Докупо́вувати, вую, єш, гл. Докупать, прикупать.

Доку́пувати, пую, єш, сов. в. докупа́ти, па́ю, єш, гл. Докупывать, докупать.

Докури́ти, ся. См. Докурювати, ся.

Доку́рювання, ня, с. Докуривание.

Доку́рювати, рюю, єш, сов. в. докури́ти, рю́, риш, гл. Докуривать, докурить.

Доку́рюватися, рююся, єшся, сов. в. докури́тися, рю́ся, ришся, гл. Докуриваться, докуриться.

Доку́ча, чі, ж. = Докука. Стали раду радити, кого в некрути взяти; взяли би-сьмо багача, буде пану докуча. Чуб. V. 977.

Докуча́ння, ня, с. Надоедание, неотступные просьбы. Задля докучання його вставши дасть йому. Єв. Л. XI. 8.

Докуча́ти, ча́ю, єш, сов. в. доку́чити, чу, чиш, гл. Надоедать, надоесть, докучать, докучить, досаждать, досадить. Шевч. 448. Мухи йому не докучають, бо тоді ще ніяка нужа не буває. Осн. 1862. V. А старший хлопчик лазить, голосить та докуча матері. Кв. Та вже ж мені та докучила та чужая та сторононька. Лукаш. 11. Біда докучила. Мет. 66. Я стала докучати своїй матері, щоб дала мені їсти. Рудч. Ск. I. 79. Также безлично. Чуб. V. 10. Повернусь на другий бік, абощо, бо вже докучило одним боком лежати. Рудч. Ск. II. 92.

Доку́чливий, а, е. Надоедливый, причиняющий беспокойство. Мир. Пов. I. 134. Докучливі діти у Григора. Каменец. у. Докучливе допитування. Мир. Пов. I. 140.

Доку́чливо, нар. Надоедливо. МВ. II. 196.

Дола́годжувати, джую, єш, сов. в. дола́годити, джу, диш, гл. Оканчивать, окончить починять что, долаживать, доладить. Чи ти скоро долагодиш воза?

Дола́джувати, джую, єш, сов. в. дола́дити, джу, диш, гл. = Долагоджувати.

Дола́дне. См. Доладно.

Дола́дний, а, е. 1) Пристойный, красивый. Який Микола доладний парубок. Васильк. у. Багатих та доладних