Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том I (1892).pdf/91

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

сонних людей; вона, так сказати оживила і викликала на сьвіт Божий, нові споминки про Шевченка, нові материяли житєписні.

Перегодом — р. 1876 видано в Празї Шевченкові твори в двох томах. При них подано споминки про Шевченка М. І. Костомарова, І. С. Тургенева, Я. П. Полонського і Михайла Микєшина. Житєписї поети не подано і на жаль твори Шевченка не гаразд були перевірені: до другого тому були навіть заведені, яко Шевченкові вірши, давним давно вже надруковані: Афанасєва Чужбинського[1] „Гарно твоя кобза грає“ (Молодик р. 1843) і Петренка[2] „В альбом“ („Южный Русскій Сборникъ Амвросія Метлинського“, Харьків, 1848). Знов пісьля закону 18. Мая 1876 р. мляво йшло оголошуваннє біографічних материялїв. Нарешті р. 1882 д. М. К. Чалий видав у Київї книжку „Жизнь и произведенія Тараса Шевченка“, справедливо додавши, що вона „сводъ матеріяловъ“. З того часу на листках „Кіевск. Старины“ і по інших виданнях оголошено чимало зовсїм нового материялу про житє Тараса Григоровича; де-що було і в галицьких виданнях („Зоря“, „Дїло“, „Правда“). Найбільше-ж прийшло його до рук д. Чалого; а він, — пошли йому Боже віку довгого та здоровля доброго! — дав минї переглянути те, що стосуєть ся до дитинного і парубочого віку Шевченка. Опріч того й самому минї поталанило розжити ся на деякий материял, досї невідомий і неминуче потрібний за для певної житеписї Батька нашого слова, або як 30 років назад мовляв Григорєв „зорі того письменства, що тоді тілько що починало ся“.

Отже перш, заким почну оглядувати та гуртовати оголошений і зібраний материял про житє Шевченка, мушу сказати кілько коротесеньких слів про наше письменство до Шевченка.

Відома річ, що українсько-руське народне слово — творами самого народу: його думами та пісьнями — славне на цїлий сьвіт. Богатство змісту, міц і висшина духу і ідейности; ширина сьвітогляду, сьвіжість малюнків і яркість кольорів, — от головні частки поетичної творчости народної в думах та пісьнях українських.

Не згірше стояла з давної давнини, відповідно своєму часу, і писана словесність, коли брати за сьвідка лїтературний памятник з XII. віку, відоме „Слово о полку Ігореві“.

Маючи такі добрі завязї, українсько-руське слово повинно-б, йдучи шляхом природного розвитку, без перешкод, іти шпаркою ходою поступовною і, певна річ, досягло-б зросту не менш того, якого досягли лїте-

  1. Шевченкові, стор. 102, підписано Чужбинский, дата р. 1841.
  2. Дивлю ся на небо… стор. 32.