Цю сторінку схвалено
Пышне порохно стемнѣло |
Песъ на сѣнѣ.
На сѣнѣ песъ лежавъ.
Корова ѣсти хтѣла,
Дарма лишь пса просила —
Песъ сѣна ѣй не давъ.
„Не зъѣмь ёго самъ
И тобѣ не дамь!“
Таки̂, мовь сей песъ, и люде бувають,
За тожь, наче песъ, марне пропадають.
Барабанъ.
Тарабанъ-барабанъ,
Бубнить, гаркотить, гуде,
Нѣкому спати не дає…
Хтобъ думавъ, що во̂нъ страхъ вельможный,
А тутъ гуде во̂нъ, бо порожный.
Хто розуму не має,
Такожь такимъ буває.