Домча́тися, чу́ся, чи́шся, гл. Домчаться.
Дом'я́ти. См. Домина́ти.
Дон, на, м. = Доне́ць. Якийсь дон кашу міша в казанах ложкою. О. 1862. I. 76.
До́ненька, ки, ж. Ум. от до́ня.
Донести́. См. Доно́сити.
Доне́хочу, нар. По горло, досыта. Було що їсти й пити донехочу. Ном. № 11888.
Доне́ць, нця́, м. 1) Донской козак. Лавр. 145. Ум. До́нчик, до́нчичок. Молодая удова двох дончиків любила. Чуб. V. 921. Став дончичок розмовлять. Чуб. V. 952. 2) Восточный ветер (дующий со стороны Дона). Сл. Яворн.
До́нечка, ки, ж. Ум. от до́ня.
*Дони́ні, нар. Доныне. Сл. Нік.
Доні́гатися, гаюся, єшся, гл. Умориться, устать до известной степени, доходиться до утомления. Оце так донігався, що аж тіло труситься. Полт. г. Слов. Д. Эварн.
Доніма́ти, ма́ю, єш, сов. в. доня́ти, дійму́, меш, гл. = Дійма́ти. Він йому віри не донімає. ЗОЮР. Я б старість продала, — ціни не доняла, молодість купила, — ціни б доложила. Г. Барв. 411.
До́нін, на, не. Принадлежащий дочери.
До́нка, ки, ж. Дочь донского казака. Черк. у.
*Доно́с, су, м. Донос, извет. Сл. Нік.
Доно́сити, но́шу, сиш, сов. в. доне́сти́, су́, се́ш, гл. 1) Доносить, донести до какого-либо места. Ложки до рота не донесе. Ном. № 11742. Донести́ ря́ду. Окончить потчивать водкой ряд гостей. Ряду… донести не стало, — долийте пляшку. 2) Сообщать, сообщить. І було після сіх прилук, що донесено Оврамові так: он і Мелха породила сини братові твоєму Нахорові. К. Св. Пис., кн. I. Мус. XXII. 20. Донести́ ві́сти. Известить. Ох пошлімо галку, ой пошлімо чорну аж до Січі рибу їсти, ох нехай донесе, ох нехай донесе до кошового вісти. ЗОЮР. I. 136. Донести́ у ву́ха. Довести до сведения. Як (хто) донесе татові у вуха, то зараз їй смерть. Уман. у.
Доноси́ти, ся. См. Доно́шувати, ся.
Доноша́ти, ша́ю, єш, гл. 1) = Доно́шувати. 2) Приносить, подавать. Казав його до келії взяти, казав слугам їсти доношати. Мет. 360. Ой вже ж тобі, галко, а вже ж тобі, чорна, вісти та й не доношати. Доно́шана дити́на. Своевременно родившийся ребенок. НВолын. у.
Доноша́тися, ша́юся, єшся, гл. = Доно́шуватися.
Доноші́ння, ня, с. Поднесение, подавание. Встаньте, бояре, встаньте, честь, хвалу дайте, наперед богу і господарю, і куховарці за хліба поставління, за страви доношіння. Рк. Макс.
*Доно́шування, ня, с. Донашивание. Сл. Нік.
Доно́шувати, шую, єш, сов. в. доноси́ти, ношу́, сиш, гл. 1) Донашивать, доносить, оканчивать, окончить ношение. Це ще материну юпку доношую. Черниг. у. 2) Донашивать, доносить, износить одежду. Віно́чка доноси́ти. Сохранить девство. Либонь, козаченьку, віночка не доношу!.. Треба, козаче, три серпанки купити: одним серпанком мале дитя сповити, другий серпанок бабусенці дати, а третій серпанок самій треба надіти. Лавр.
Доно́шуватися, шуюся, єшся, сов. в. доноси́тися, шу́ся, сишся, гл. Обнашиваться, обноситься. Доносилась до того, що зв'язує рубець до рубця. Рудч. Ск. I. 176.
*Донча́к, ка́, м. 1) = Доне́ць 1. 2) Донская лошадь.
До́нчик, ка, до́нчичок, чка, м. Ум. от доне́ць.
Дончи́ця, ці, ж. Донская козачка.
Донщи́ха, хи, ж. = Дончи́ця. Донщиха йшла в Ярусалим. Черк. у.
До́нька, ки, ж. Ум. от до́ня.
До́ньчин, на, не. Принадлежащий дочери.
Доню́хуватися, хуюся, єшся, сов. в. доню́хатися, хаюся, єшся, гл. Донюхиваться, донюхаться. Собаки донюхались та й ззіли. Стор. I. 27.
До́ня, ні, ж. ласк. Дочь. Не стій, доню, з нелюбим, не дай ручки стискати. Чуб. III. 36. Іди, доню! каже мати, не вік дівувати! Шевч. 14. Ум. До́нька,
