сов. в. доціди́тися, джу́ся, дишся, гл. Доцеживаться, доцедиться.
*Доці́льний, а, е. Целесообразный. Сл. Дубр.
*Доці́льність, ности, ж. Целесообразность.
Доцу́плювання, ня, с. Дотаскивание какого-либо предмета.
Доцу́плювати, люю, єш, сов. в. доцу́пити, плю, пиш, гл. Дотаскивать, дотащить что-либо.
До-цури́, нар. Все до-цури́. Все решительно. Згорі́ло до-цури́. Сгорело до-тла. Харьк.
До́ця, ці, ж. Ласк. от дочка. Ох, доцю, ти моя голубко! Котл. Ен. I. 13.
Доцяцько́вувати, вую, єш, сов. в. доцяцькува́ти, ку́ю, єш, гл. Оканчивать, окончить разукрашивание чего.
Доч, до́чері, ж. = Дочка́. Жени сина, коли хоч — коли можеш, давай доч. Ном. № 9330.
Доча́пати, паю́, єш, гл. Добраться, волоча ноги, с трудом. Присмерком дочапали до хутора. МВ. (О. 1862. III. 52).
Доча́патися, паюся, єш, гл. = Доча́пати. Ходити ще не вміє, а до помийниці як дочапається, дак так і вихлюпоще всю. Г. Барв. 6.
Доча́сний, а, е. Временный. Щастя дочасне, а злидні довічні. Ном. № 1450.
Доча́сність, ности, ж. Временность. *Желех.
Доча́сно, нар. Временно.
Дочасто́вувати, вую, єш, сов. в. дочастува́ти, ту́ю, єш, гл. Оканчивать, окончить потчевать.
Дочастува́тися, ту́юся, єшся, гл. Доугощаться.
Дочвала́ти, ла́ю, єш, гл. Доплестися, добрести. Вулкан, до кузні дочвалавши, будить зачав всіх ковалів. Котл. Ен. V. 20.
Дочека́ння, ня, с. Ожидание. А не дочекання твоє (=не дождешься), щоб я тобі кланявся. Волын. г.
Дочека́ти, ка́ю, єш, гл. Дождаться. Бодай ніхто не дочекав в чужім кутку сидіти. Ком. № 1867. Щоб усі святки пересвяткували, другого року дочекали з миром, покоєм, добрим здоров'єм. Чуб. III. 356.
Дочека́тися, ка́юся, єшся, гл. Дождаться. Так тяжко добра дочекатися, як з каміня. Ном. № 2028. Коли то того дочекається. Ном. № 5622.
До́ченька, ки, ж. Ум. от дочка́.
До́чер, рі, ж. = Дочка́. Коли б я знав, чий то син воював, то б я за його свою дочер оддав. Чуб. III. 278.
Дочеса́ти, ся. См. Дочі́сувати, ся.
До́чечка, ки, ж. Ум. от дочка́.
Дочимчикува́ти, ку́ю, єш, гл. Дойти куда-нибудь скоро.
До́чиста, нар. Совершенно все. Ззіли цілого кавуна дочиста. Левиц. Пов. 229. Накинемо злишку по копі, чи й по рублю, то, єй, розберуть дочиста. Кв. II. 13. Забрав усе дочиста.
Дочи́стити. См. Дочища́ти.
Дочи́тувати, тую, єш, сов. в. дочита́ти, та́ю, єш, гл. Дочитывать, дочитать. Той, стоя перед образом, дочитував своїх молитов. К. ЧР. 53. Дочитавши, Єремія зобгав у жмені лист. Стор. М. Пр. 88.
Дочи́туватися, туюся, єшся, сов. в. дочита́тися, та́юся, єшся, гл. Дочитываться, дочитаться. Стійте у церкві та слухайте: ніч не довга, не забаряться до Христа дочитатись. Кв. II. 179.
Дочі́сувати, сую, єш, сов. в. дочеса́ти, шу́, шеш, гл. Дочесывать, дочесать. Оттаке щастя було і в батька, — промовила Ганя, вертаючись у хату і дочісуючи косу. Левиц. I. 196.
Дочі́суватися, суюся, єшся, сов. в. дочеса́тися, шуся, шешся, гл. Дочесываться, дочесаться.
Дочка́, ки́, ж. Дочь. І появив він (Адам) сини і дочки. К. Св. П. I. кн. М. V. 4. Вона князька дочка. МВ. II. 32. Не веліла мати вдовиної дочки брати. Мет. 81. Ум. До́ченька, до́чечка. Чуб. II. 69. Кв. I. 15. Встань, моя дочечко, встань, моя галочко. Млр. л. сб. 125.
До-чми́ги, нар. = До-шми́ги. Тобі там буде не до-чмиги. Котл. Ен. III. 17.
Дочува́ти, чува́ю, єш, сов. в. дочу́ти, чу́ю, єш, гл. Хорошо слышать, хорошо услышать. Кличу тебе серденятком, ти не дочуваєш. К. Досв. 131. І ноги не держуть, і не дочуваю, і не добачаю. Стор. I. 135. Глухий не дочує, то вигадає. Ном. № 8564.
Дочува́тися, ва́юся, є́шся, сов. в.
