Що під дубом та під дубочкою сидів голуб із голубочкою. Чуб. V. 1122. См. Ду́бонька.
Дубо́чок, чка, м. Ум. от дуб.
Дубрі́вка, ки, ж. Ум. от дубро́ва.
Дубрі́вний, а, е = Дібрі́вний. Вона мов квітка та дубрівна, що тільки стала розцвітать. Греб. 318. Дубрівная зазуля. Гол. У самій гущавині дубрівній, там, де липина і горобина і дуб кучерявий поспліталися вітами зеленими. МВ. II. 97.
Дубрі́вник, ка, м. Раст. а) Tormentilla erecta. Лв. 102. б) Tormentilla vulgaris. Лв. 102.
Дубро́ва, ви, ж. 1) Дубовый лес. Шух. I. 177. 2) = Дібро́ва. Ум. Дубрі́вка, дубрі́вонька. На дубрівці пасу вівці, в долині не був єм. Гол. IV. 456. Зеленая дубрівонько! чого в тебе пеньку много, зеленого да ні одного? Мет. 155.
Дубро́вина, ни, ж. = Дубро́ва 1. Шух. I. 177.
Дубува́ти, бу́ю, єш, гл. Мерзнуть от холода. Встречено только в песне о Палие, повидимому, фальсифицированной. Той, душу заклавши, свиту, бач, гаптує, а той по Сібіру мов в лузі дубує.
*Ду́бці, нар. = Ди́бки. Дитина вже дубці стає, скоро ходити почне. Херс. Нік.
Дубцюва́ти, цю́ю, єш, гл. Колотить, бить.
Дубча́к, ка́, м. = Дубе́ць 1. Бив мене муж три рази юж з віника дубчаком. Чуб. V. 1140.
Ду́бчик, ка, м. 1) Ум. от дуб. Ночувала нічку під дубчиком з тобою, козаче, голубчиком. Мил. 91. 2) Ум. от дубе́ць. Ум. Ду́бчичок.
Дуб'я́, б'я́, с. соб. Дубы. Наворочав їй повну яму дуб'я. Мнж. 4.
*Дубя́га, ги, м. 1) Большой дуб. 2) Рослый человек. Сл. Яворн.
Дуб'я́к, ка́, м. = Дубня́к? Гайда, гайда, дівча, гайда! де ж я тебе завтра знайду: чи в дуб'яках, чи в кропиві? Чуб. V. 97. Ум. Дубячо́к. Рк. Макс.
Дуб'я́нці, ців, м. мн. Род кожаных лаптей из дубленой кожи. Вх. Зн. 72.
Дува́н, на, м. Дележ, раздел. Ум. Дуване́ць.
Дува́нити, ню, ниш, гл. Делить. Мкр. Г. 60. Орли грають, орли клекчуть, козака дуванять: чорні очі козацькії з лоба винімають. Морд. (Млр. л. сб. 112).
Дува́нитися, нюся, нишся, гл. Делиться. А инші вже за воєнні лупи татарські змагаються, як то вони в татар рабунки пооднімають і як мають їми дуванитись. К. Хмельн. 65.
Дуга́, ги́, ж. Дуга — согнутая линия или согнутый дугою предмет; часть различных снарядов. Шух. I. 98, 199, 224, 225, 228, 278. Также дуга в упряжи. Ой ти старий дідуга, ізогнувся як дуга. Нп. Гне з лози дугу. Дід за дугу, а баба вже й на возі. Ном. № 5768. Ум. Ду́жка, ду́жечка.
Дуга́н, ну, м. Сорт табаку. Желех. Вх. Лем. 428.
Дуганча́к, ка́, м. = Кисе́т. Вх. Лем. 412.
Дуганя́р, ра́, м. Торговец табаком. Вх. Лем. 412.
*Дуга́рь, ря́, м. Мастер, изготовляющий дуги. Сл. Яворн.
*Дуга́стий, а, е. Дугообразный. Блакитне небо мов дугасте море, безоднею порожньою стоїть. Куліш.
*Дуги́нець, нця, м. = Дуга́рь. Сл. Яворн.
*Дугі́вка, ки, ж. Радужная оболочка глаза. Сл. Дубр.
Ду́да, ди, ж. Пошлина за право окрестить дитя. Піднялися за оранди, за жидівські дуди, що терпіли — не стерпіли убогії люди. К. Досв. 13.
Дуда́, ди́, ж. Музыкальный инструмент, род свирели. Біда як дуда: куди йде, то реве. Ном. № 2369. Ні швець, ні мнець, ні в дуду грець. Ном. № 2965. Заграй мені, дуднику, у дуду. Чуб. III. 176. Ум. Ду́дка, ду́дочка.
Дуда́ренько, ка, м. Ум. от дуда́рь.
Дуда́рик, ка, м. Ум. от дуда́рь.
Дуда́ритися, рюся, ришся, гл. Чваниться. Прил. у.
Дуда́рка, ки, ж. Чванливая. Вона така дударка, що і ні приступу. Прил. у.
Дуда́рський, а, е. Относящийся к дударю́ 1 и 2. Подай дударським рогом троїсте гасло. К. Псал. 149.
Дуда́рчик, ка, м. Ум. от дуда́рь.
Дуда́рь, ря́, м. 1) Мастер, делающий
