забави, хватайся за роги. Грин. III. 295.
Забавля́ти, ля́ю, єш, сов. в. заба́вити, влю, виш, гл. 1) Забавлять, развлекать, развлечь. Уродються великії віти забавляти маленькії діти. Мет. 271. 2) Замедлять, замедлить, задерживать, задержать.
Забавля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. заба́витися, влюся, вишся, гл. 1) Забавляться, забавиться, развлекаться, развлечься. Прийде нічка осінняя, — ні з ким забавлятись. Чуб. V. 26. *Побачиш, як ми забавляємося. Лепкий. 2) Замедляться, замедлиться, задерживаться, задержаться, замедлить. Прощай, милий мій синочку, да не забавляйся, за чотирі неділоньки додому вертайся. Нп. Пусти, мати, погуляти, я не забавлюся, — тільки хлопців потуманю і назад вернуся. Чуб. V. 685. Воно ще не світа, але день не забавиться. Каменецк. у.
Забавни́й, а́, е́ = Забарни́й. Черн. у.
*3а́баг, гу, м. Вожделение, каприз. Сл. Нік.
*3абага́нка, ки, ж. Затея, выдумка, каприз. Сл. Нік.
Забага́ти, га́ю, єш и забага́тися, га́юся, єшся, гл. = Забажа́ти, забажа́тися. Бач, чого забагається. Св. Л. 124. *А щоби мене в куми забагав! (Багач обурений, що бідний його в куми кличе). Черемшина.
Забага́ті́ти, тію, єш, гл. Разбогатеть. Він тим не забагатіє, а ми не завбожієм. Ном. № 4859. Ой захотіла баба та й забагатіти, підсипала курочку, щоб вивела діти. Чуб. V. 1130.
*Забага́то, нар. Слишком много. Сл. Нік.
*Заба́гливий, а, е. Капризный, затейливый. Юзина приязнь була неспокійна, забаглива. Л. Укр.
Забагни́ти, ся. См. Заба́гнювати, ся.
Забагну́ти и заба́гти, гну́, не́ш, гл. Пожелать, захотеть. Антосьо забаг: їхати та й їхати. Св. Л. 174. *Забаг дуже говорити з ким-небудь. Черемшина.
Заба́гнювати, нюю, єш сов. в. забагни́ти, гню́, ни́ш, гл. Загрязнять, загрязнить. Аф. 404.
Заба́гнюватися, нююся, єшся, сов. в. забагнити́ся, ню́ся, ни́шся, гл. Загрязняться, загрязниться. Аф. 404.
Заба́гтися, гне́ться, гл. безгл. Захотеться. Забаглось дівчині подивитись на свою вроду. Св. Л. 13. Забаглося води: наче ж і солоного не їв. Каменец. у. От забаглося тобі не знати чого. Камен. у.
Забажа́ти, жа́ю, єш, гл. Захотеть, пожелать. Забажав неначе перед смертю. Ном. № 2692. Заморського зілля забажала. Мет. 104.
Забажа́тися, жа́ється, гл. безгл. Захотеться. Забажалося в Петрівку мерзлого. Ном. № 5340. Якої вам хаточки забажалося смутної та невеселої. Мил. 183.
Забазі́куватися, куюся, єшся сов. в. забазі́катися, каюся, єшся, гл. Заговариваться, заговориться, заболтаться. Оце ж як я забазікалась. Г. Барв. 56.
Заба́їти, ба́ю, їш, гл. Заворожить. Вх. Лем. 414.
*Забайдикува́ти, ку́ю, єш, гл. Начать бездельничать. Сл. Нік.
Забайду́же, нар. = Байду́же. А як він випас нам луки, так те забайдуже? Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Забайду́житися, житься, гл. безл. Потерять желание, охоту, охладеть. Мав їхати, та щось забайдужилось. Лубен. у. Так воно й забайдужилось, а думав зробити. Черк. у.
*Забала́кування, ня, с. 1) Заговаривание. 2) — до ко́гось. Обращение (с речью) к кому. Сидить, мовчить, на моє забалакування нічого не одказує. Крим.
Забала́кувати, кую, єш, сов. в. забала́кати, каю, єш, гл. 1) Заговаривать, заговорить кого, отвлекать внимание. Зараз підсіла до чоловіка та й ну його забалакувати. Мнж. 96. *Він забалакує діда, а товариші полізли на сливу тай крадуть. Крим. *2) Забала́кати до ко́го. Обратиться к кому (с речью). Он як, уже до тебе не можна нікому й забалакати! — Я її побачила на базарі, забалакала до неї, а вона — ніби мене й не бачить. Крим. Забалакує до його так люб'язненько.
Забала́куватися, куюся, єшся,
