ности, за Десной находящейся. Ном. № 13617.
Задесе́нський, а, е. За Десной находящийся.
Задесе́нщина, ни, ж. Местность за Десной.
Задешеві́ти, ві́ю, єш, гл. Подешеветь. Скрізь задешевіла горілка.
Заджерґота́ти, чу́, ти́ш, гл. Заговорить на непонятном языке (преимущественно о евреях).
Заджеркоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. = Заджерґота́ти. Як заджеркотіли жиди, то аж у вухах лящить. Славяносерб. у.
Заджижча́ти, жчу́, чи́ш, гл. Зажужжать. См. Задзижча́ти.
Задзвені́ти, ню́, ни́ш, гл. Зазвенеть.
Задзвони́ти, ню, ниш, гл. Зазвонить. Котл. Ен. II. 30. В неділеньку рано задзвонили дзвони. Мет. 95.
Задзвони́тися, нюся, нишся, гл. Зазвенеть, зазвонить самому. Самі дзвоники задзвонилися. Грин. III. 117.
Задзеленьча́ти, чу́, чи́ш, гл. Зазвонить (о бубенчиках); зазвенеть, забренчать.
Задзеленькоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. = Задзеленьча́ти. Рудан. I. 77. Пан виняв, дав гроші. Той кинув в кишеню, аж задзеленькотіли. Драг. 54.
Задзє́кати, каю, єш, гл. Начать дзє́кати. Аф.
Задзижча́ти и задзича́ти, чу́, чи́ш, гл. = Заджижча́ти. Коли не коли задзижчить… роботяща бджола. Греб. 402. А мухи разом задзижчали: «Ось годі, не кажіть!» Гліб. 114.
Задзігори́ти, рю́, ри́ш, гл. Быстро заговорить. Так задзігорила язиком, що він ледві встиг розібрати ті слова. Левиц. Пов. 67.
*Задзьо́бувати, бую, єш, сов, в. задзьо́бати, баю, єш, гл. Заклевывать, заклевать. Сл. Нік.
Задзюри́ти, рю́, ри́ш, гл. Политься струей. Харьк.
Задзюркота́ти и задзюркоті́ти, чу́, чеш и тиш, гл. Зажурчать. Домонтовиченко, влучив Війтенка по лівій руці, — кров так і задзюркотала. K. ЧР. 306.
Задзюрча́ти, чу́, чи́ш, гл. Зажурчать. Тане сніг, задзюрчали по улицях струмочки. МВ. I. 28.
Зади́бати, баю, єш, гл. Начать ходить (о детях).
*За́див, ву, м. Удивление, изумление. Сл. Нік.
*Зади́влений, а, е. Засмотревшийся. Сиділа у своїм кріслі як на престолі цариця, задивлена на шлях, котрим мав над'їхати гетьман. Лепкий.
Задивля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. задиви́тися, влю́ся, вишся, гл. Засматриваться, засмотреться. Прийшло до неї мале пахоля, вона на його задивилася. Чуб. III. 419.
Задивува́ти, ву́ю, єш, гл. Удивиться. Й аж сі панове задивували. Kolb. I. 109.
Задивува́тися, ву́юся, єшся, гл. Задивиться, засмотреться с удивлением. Як би ви їхали надворсклянською низиною…, то задивувались би. О. 1861. XI. 101.
Задима́ти, ма́ю, єш, гл. Задувать, тушить. Каганець горить добре і його ніщо не задима. Дещо, 52. См. Задува́ти.
Задими́ти. См. Зади́млювати.
Зади́мка, ки, ж. Снежный вихрь, мятель. Вх. Лем. 415.
Зади́млювати, люю, єш и задимля́ти, ля́ю, єш, сов. в. задими́ти, млю́, ми́ш, гл. Закапчивать, коптить, закоптить. Повісив задимлювати. НВолын. у. Стояла… сахарня з високим задимляним стовпом. Левиц. Пов. 370.
*Задимля́нка, ки, ж. Копченка. Сл. Нік.
Задимува́ти, му́ю, єш, гл. Задымить. Коснеться гір — і гори задимують. К. Псал. 238.
Задина́ти, на́ю, єш, сов. в. задни́ти, дню́, ни́ш, гл. Вставлять, вставить дно. Як роблять липівку на мед, то намоче попереду той край, де дно повинно бути, а тоді й задинає. Волч. у.
*Зади́ня, ні, ж. Задня́нка. Сл. Яворн.
Задира́к, ка́, м. Пт. турухтан, Tringa pugnax. Вх. Пч. II. 15.
Задира́ка, ки, об. Задорливый человек. Нептунів син сподарь Мезап, боєць, ярун і задирака. Котл. Ен. Ум. Задира́чка.
