Теогонія
 |
|
 | ||
| Як допомогти й отримати допомогу під час війни |
| Теогонія пер.: Іван Франко 1913 |
|
|
001 Пісню свою почнемо ми від муз геліконських, що мають002 На Геліконі житло, на великій горі божественній,003 Попри блакитну криницю своїми стрункими ногами004 Довкола вівтаря Зевса могутнього танці виводять,005 Гарні скупавши тіла у холодних Термесових хвилях006 Або в воді Гіпокрени, чи в хвилях святого Ольмея.007 Аж на вершок Гелікону виводять свої хороводи,008 Гарні, чарівні, дрібцюючи ніжними мірно ногами.009 Відси, окутані млою густою, вони вилітають,010 Поночі понад землею виводять прегарнії співи.011 Егідодержця Зевеса та Геру шановну в них хвалять,012 Геру, Аргоса богиню, в сандалі злотисті обуту,013 Також дочку старшини всіх богів, синьооку Афіну,014 Сонячного Аполлона й богиню-стрільця Артеміду,015 І Посейдона, що море держить і стряса берлом своїм,016 Шани достойну Феміду та й Афродіту-моргуху,017 Гебу в вінку золотім, з нею теж Діонею-красуню,018 Еоса й Сонце величне, також білолицю Селену,019 Далі Латону, й Япета, та Кроноса, хитрого в раді,020 Землю, й грізний Океан, також Ніч — темноту непроглядну.021 І увесь рід той святий Несмертельних, ще вічно тривають.022 Ті-то колись Гесіода пісень сих прекрасних навчили,023 В пору, як пас своє стадо у стіп Гелікону святого.024 Ось яке слово мені промовляли уперве богині,025 Музи олімпські, Зевеса егідодержавного доні:026 «Гей пастухи-селюхи, простаки, лиш про черево дбалі,027 Брехень ми вміємо много, до правди подібних, сказати,028 Та як захочемо, можемо також і правду віщати!»029 Так промовляли Зевесові доні, штукарки словесні,030 І подали мені берло лаврове, рясне та зелене,031 Подиву гідне, і духом натхнули мене божественним,032 Щоб сповіщати я міг і про те, що було і що буде,033 І повеліли мені оспівати блаженних безсмертних,034 А перш усього від них починать кождий спів і кінчати.
035 Але пощо мені се говорить, мов про дерева й скелі.036 Нумо про музи зачнім, що в Олімпі святім величають037 Батька Зевеса премудрість і радують божеські слухи,038 Виповідаючи те, що було, і що єсть, і що буде,039 Єдиногласно; приємний їх спів, не втихаючи, ллється040 З уст їх; увесь веселиться дім батька Зевеса,041 Громів володаря голосом милих богинь гармонійним,042 Що мелодійно луна по верхів'ях сніжного Олімпу,043 Житлах безсмертних. Вони ж, свій небесний підносячи голос,044 Спів починають про те найстаріше богів покоління,045 Що їх породила Гайя й широкий Уран з первовіку,046 І тих потомків, що з них породились боги, добра давці.047 В другім коліні Зевес, богів батько і роду людського.048 Гімн починають богині й кінчать теж його похвалою,049 Що він найліпший з богів і з усіх також наймогутніший.050 Далі породу людську і сильнішу породу гігантів051 Згадують і веселять душу Зевса, премудрість Олімпу,052 Музи олімпські, Зевеса егідодержавного доні,053 Що Кронієнкові їх привела, бувши з ним, Мнемозіна054 У Пієрії, володарка піль Елевтера крутого;055 Ті дають зло забувать і влагоджують болі людськії.056 Дев'ять ночей ночував з нею вкупі Зевес-утішитель,057 Потай безсмертних усіх на святеє вступаючи ложе.058 Та коли рік проминув і зблизились призначені хвилі,059 Місяці вийшли й настала уродин година врочиста,060 Дев'ять дочок привела вона, гарних, усіх однодушних,061 Співу любовниць, що серця у грудях безжурнії мали.062 Невдалеці від найвищих вершин снігового Олімпу,063 Там їх прегарні палати, веселі там їх хороводи.064 В близькім сусідстві їх грації мають свій дім і бажання,065 Там серед цвітів із уст голоси випускаючи любі,066 Правила всього життя і безсмертних прожитки щасливі067 Музи виспівують та гомонять голосами дзвінкими.068 Відси вони на Олімп вилітають, щоб співом пишаться069 Та голосами; довкола ж земля тьмою вкрита лунає070 Співами їх, а від ніг їх вчувається тупіт веселий,071 Як до вітця ті підходять; а сей, що царює над небом,072 Сам посідаючи грім та блискучий розіскрений перун,073 Силою Крона-вітця побідив і безсмертним уставив074 Добрий порядок і враз порозділював почесті різно.075 Ось що співають ті музи, ввійшовши в Олімпу палату.076 Дев'ять сестер, і всі дев'ять Зевеса великого доні:077 Кліо й Евтерпе, а з ними Талія, іще й Мельпомена,078 І Терпсіхора, й Ерато, Полімнія, та Уранія,079 І Калліопа, що серед сестер являється чільна,080 Бо з королями вона любить жить, не лише з співаками.081 Як кого з богохранимих царів почтять Зевсові доні;082 Ласкаво глянуть на нього, коли на сей світ він приходить,083 То на язик його ллють вони щось, наче росу солодку,084 І з його уст словеса солодкі, мов мід той, плистимуть.085 Будуть ззиратися люди на нього, коли він по правді086 Буде судить їх діла; говорити він буде поважно087 І втихомирить своїми словами найтяжчі роздори.088 Бо лиш тоді мудрий цар, коли люд на публічному зборі089 Чує від нього правдиві слова і радніше приймає090 Царськую волю, коли бачить в ній зрозуміння й лагідність091 Містом іде такий цар, йому моляться люди, як богу,092 І серед зібраних він виступа все, як перший між ними.093 Ось який божеський дар дають музи не раз чоловіку.094 Отже, від муз, а також від влучного стрільця Аполлона095 Сходять на землю вітхненні мужі, співаки та музики.096 А від Зевеса царі. Має щастя, кого люблять музи.097 З уст його, наче з криниці, солодкі слова витікають.098 Як кого горе приб'є і зневіра пригноблює душу,099 Сохне недужеє серце, й співак такий з ним зустрінеться,100 Що служить музам, і в пісні йому нагадає щасливий101 Побут найперших людей та блаженне життя олімпійців,102 Зараз забуде журбу, мов мине його власнеє лихо,103 І він неначе не той стає, бодрий від божого дару.104 Слава вам, доні Зевеса! Даруйте й мені преподобний105 Спів, оповіджте про рід прісносущих, високих, безсмертних,106 Сплоджений сею Землею і сим многозвіздяним Небом,107 Темною Ніччю, аби початок мав у морі солонім.108 Все розкажіть, як уперве боги і земля та постали,109 Ріки і море безмежне, що дується й хвилями б'ється,110 Зорі блискучі і небо бездонне, що висить над ними.111 І які з перших постали боги, давці всякого блага,112 І які області хто позаймав, які почесті має,113 І як уперве вони здобули той Олімп многоверхий.114 Се все скажіть мені, музи, що там живете на Олімпі,115 Від початку, і скажіть, що найперш було поперед всього.
116 У первопочині, отже, був Хаос, а тільки потому117 Широкогрудая Гайя, осідок усіх непорушний118 Вічних богів, що сидять на вершині сніжного Олімпу.119 Тартар заразом темнезний в безодні твердині земної,120 Ерос теж, найвродливіший з богів, які смерті не знають,121 Той, що солодкою втомою всім, і богам, і смертельним,122 Ум обезсилює в грудях, ламає розумную волю.123 З Хаосу виник Ереб і понурая темная Нічка,124 З Ночі ж уродився Воздух і День злотосяйний та ясний.125 Сплодила ж їх із Еребом серед поцілунків любовних,126 Гайя ж насамперед вродила рівного величиною127 Урана, звіздяне Небо на те, щоб її всю покрило,128 Щоб для блаженних богів вона стала осідком навіки.129 Зродила й гори великі, оселі богів благодатні,130 Німф, що проводять свій вік на шпилях їх високих.131 Також безплоднеє море вона породила бурхливе,132 Бездну без ласки й любві, а потому до пари133 З Ураном сплодила теж Океан з глибинами страшними,134 Койя, і Крія, та Гіперіона, й Япета старого135 Тею, і Рею, й Феміду, і ще й Мнемозіну блаженну.136 Фебу з вінцем золотим, і Фетіду, любові достойну.137 Та найпізніше з усіх уродився той Кронос злохитрий,138 З них найстрашніший, що змалку зненавидів батька свойого.139 Зродила також кіклопів надмірно зухвалої вдачі,140 Бронта, й Стеропа, й Аргея, що страху не знали ніколи;141 Ті-то Зевесові громи дали й блискавки спорудили.142 У всьому іншому ті до богів були зовсім подібні,143 Тільки що серед чола лиш одно із них кождий мав око.144 Тим-то й кіклопами прозвано їх, що у кождого око145 Кругле було посереду чола і страшенно велике.146 Сила була превелика у них, і майстри на всі штуки.147 Ще троє інших дітей народилось від Гайї й Урана,148 Сильних страшенно й великих, яких і назвати нам страшно,149 Котт, Бріарей і Гієй, над усіх найгордіші потвори.150 Кождому з рамен його виростало сто рук незвитяжних,151 А над могутнії плечі у кождого аж п'ять десятків152 Повиростало голів. Незмірима була у них сила,153 Що вповні відповідала їх величині незвичайній.154 З-поміж усіх тих дітей, що наплодили Уран і Гайя,155 Ті були найжорстокіші і батькові найбільш ворожі.156 Зразу, як тільки родились вони, мов жаліючи діла лихого,157 Уран сховав усіх трьох, щоб не бачили денного світла,158 В темних безоднях землі. Містячи їх у своїй утробі,159 Важко стогнала Земля і жорстоку придумала штуку.160 Швидко зробила з металу, неначе сивавої сталі,161 Серп величезний і тим многоруким потворам вручила,162 І додаючи відваги, до них промовляла се слово:163 «Діти мої й безсердечного батька, коли ви послухать164 Схочете ради моєї, на батькові ми помстимося165 За вашу кривду, бо перший вчинив він нечуване діло».166 Так вона [мовила], тих же такий обняв страх, що ніхто з них167 Слова не рік. Та осмілився Кронос великий злохитрий,168 Зараз такими словами озвавсь до шановної мами:169 «Мамо, се діло на себе беру й довершу його певно.170 Жадної шани не варт наш отець ні від них, ні від мене,171 Тим що він перший на нас допустився паскудного діла».172 Так сказав, і звеселилося в Гайї великеє серце.173 В яму сховавши його, вона в руку дала йому тут же174 Серп величезний зубатий і підступ йому свій відкрила.175 Скоро лиш Ніч надійшла і Уран до Землі прихилився,176 Повний бажання обняв її всю й притулився до неї,177 Син із криївки піднявся і вхопив лівою рукою178 Батька, правою ж ухопивши серп той великий і довгий179 Острозубатий, і ним батька рідного свого щодуху180 Мужеський член відчахнув і шпурнув геть далеко за себе.181 Сей же недармо злетів із рук Крона; краплі кроваві182 Бризнули густо із нього і всі на Гаію упали.183 З них, як минули роки, породилися три еріннії184 Та силачі величезні потім, що їх звано гіганти,185 Що одягалися в зброю блискучу, в руках же носили186 Списи довжезні, і німфи, що криються в земних безоднях,187 Звані Меліями. Божеський член, вперве вістрям відтятий,188 Впав із облитого хвилями берега в темнеє море,189 Довго носили його морські хвилі, аж поки на тому190 Тілі безсмертному білая піна насіла, а з неї191 Вийшла богиня нова; приплила вона зразу в Кітеру,192 Потім до берега Кіпру, облитого морем, допливши,193 Вийшла з води там прегарна богиня, а де лиш ступила,194 Від її ніг зацвітали цвітки. От тому Афродіта195 Зветься вона, що родилася з моря, і звесь Кітерея,196 Також і Кіпрогенея, на острові Кіпрі явлена.197 Любить же мужеські члени, бо з члена такого родилась.198 З нею, як тільки у зборі богів появилась по вродженні своїм,199 Ерос почав невідступно ходить і вродливий Гімерос.200 Зразу ж таку вона честь і таку собі участь дістала201 Поміж усіми людьми та безсмертними всіми богами,202 Все товариство дівоче і усміхи злуди повабні,203 Втіху солодку й любов і всі поваби ніжності милі.204 Тих же синів, що їх сплодив великий Уран із Землею,205 Іменував він титанами й сим зазначив їх провину.206 І віщував, що наважать вони нерозсудно на діло207 Престрашне і за се понесуть престрашенную кару.208 Ніч була матір'ю Мору понурого й темної Кери,209 Смерті, та сплодила й Сон і блаженне дитя Сновидіння.210 Сих привела сама Ніч без нічиєї спілки, богиня211 Тьми, потім родила Мома-шута і гіркую Недолю,212 І гесперід, котрі стад золотих стережуть над шумним Океаном,213 Там же й пильнують дерев, котрі овочі золоті родять.214 Мойри та кери породила, парки оті невмолимі,215 Клото, Лахезіс й Атропос їх імена; вони людям,216 Вродженим спільно, дають злу чи добрую долю.217 Ті переслідують проступки чи то людські, чи то божі218 І не кидають богині свого пересердя страшного,219 Поки той, хто прогрішив, не прийме ними суджену кару.220 Сплодила ж і Немесіду, той бич на всі смертнії люди,221 Ніч сама, потім Ошуку й Захланність, ніколи не ситу,222 Старість плачливу й Незгоду, що нівечить душі людськії.223 Потім Незгода породила Працю важку, примусову,224 І Забуття, й лютий Біль, і Терпіння, що плач викликають,225 Битви і Вбійства, Борню і Мордовання поміж мужами,226 Спори, і Брехні, і ту Клевету, яка честь пожирає,227 І Беззаконність, і Самообман, нерозлучную пару,228 Врешті фальшиву Присягу, найгіршеє зло в чоловіка,229 Що не боїться надармо богів на свідоцтво призвати.230 Море Нерея породило правого, що правду любить;231 Се його найстарший син, і тому й називається старець,232 Щирий усе й добродушний і не забуває ніколи233 Про справедливість, а повен усе правоти й милосердя.234 В спілці з Землею уродився з Моря і Тавмас великий,235 Форкіс відважний, за ним краснолицяя Кето й нарешті236 Та Еврібія, що має залізнеє серце у груді.237 А від Нерея та гарноволосої жінки Доріди,238 Доні того Океана, що землю усю обпливає,239 Вийшло вродливеє плем'я богинь, усіх гідних любові,240 Вийшла Протона й Евкрата, Саона й свята Амфітріта,241 І Еодора й Фетіда, Галена і Главка вродлива,242 І Кімотоя, і скора Спейона, й Талія премила,243 І граціозна Меліта, і ще й Евлімена, й Агава,244 І Пасітея, й Ерато, й Евніка, що лікті рожевії має,245 Далі Дотона й Протона, Феруса і ще й Дінамена,246 З ними ж Несая, й Актая, і Протомедея ввічлива,247 Далі Доріда, й Панопа, й прекрасна лицем Галатея,248 Любая всім Гіппотоя й рожеволікта Гіппоноя,249 І Кіммодока, що хвилі бурхливії моря втишає,250 Бурею й вихром розгойдані, з Кіматолегою разом251 І з Амфітрітою жвавою словом одним усмиряє.252 Далі Кімона, й Айона, і в гарнім вінці Алімеда,253 І Главконома, весела сміхунка, і Понтопорея,254 Далі Леагора, з нею Евагора, і Лаомедея,255 І Полінома, іще й Автоноя, і Лісіанасса,256 Далі Еварна, премила на вроду, з лицем без догани,257 Далі Псамата, гнучкая у стані, і пишна Меніппа,258 З ними Несона й Евпомпа, Проноя теж, і Темістона,259 І Немертея ', що має весь розум безсмертного батька.260 Се ті дочки, що їх сплодив правдивий Нерей бездоганний,261 Всіх п'ятдесят і усі всяких діл милосердних свідомі.262 Тавмас узяв за жону Океана глибокого доню263 Звану Електру, вона породила швидкую веселку,264 Гарпії з гарним волоссям на йм'я Аелло й Окіпета,265 Що на прудких своїх крилах літають наздогін з вітрами,266 Птиць доганяють; і все у повітрі високо літають.267 Форкісу ж жінка Кетона породила грай краснолицих,268 Сивих з уродження, тим-то і граями їх прозивають269 Врівень безсмертні боги й по землі теж ходячії люди;270 І Пефредону стрійну й Еніону в плащі шафрановім,271 Сплодили потім горгон, що живуть за шумним Океаном,272 Близь краю Ночі в сусідстві отих гесперід голосистих,—273 Три їх: Стейнона одна, й Евріала, й Медуза нещасна.274 Смертна Медуза була, ті ж безсмертні і всі молодії.275 З нею одною зійшовся той бог лазуроволосий276 У пречудовому лузі і посеред цвітів весняних.277 А коли голову їй відчикрижив Персей богорівний,278 З крові Хрізаор постав великан і кінь Пегас крилатий.279 Сей тому названий так, що поблизьку джерел Океана280 Родився, перший тому, що в руках своїх меч злотий носить.281 Сей, підлетівши І матір покинувши, Землю плодючу,282 В боже житло долетів і живе у палаті Зевеса,283 Блискавки й громи грізні подає там премудрому богу.284 Той Хрізаор триголового мав Геріона за сина285 Від Каллірої, дочки Океана шумного, та того286 Вбив переможний Геракл при волах його лінивоногих,287 На Ерітеї, водою облитій в той день, коли гнати зібрався288 Широкочолих волів до святого Тірінту, вперед повбивавши289 В стайні невидній пса Ортра та пастиря290 Еврітіона І перегнавши волів на сей бік Океана шумного.291 Ся ж Калліроя породила в темній, глибокій яскині292 Дивну потвору Єхідну, якій між людьми й між богами293 Жаден подібний не був, безсердечно жорстоку богиню.294 Верхня її половина — вродлива та мила дівчина,295 Нижня ж в подобі змії величезної й дуже страшної,296 Лютої й дуже прудкої, що криється в земних щілинах.297 Там вона має яскиню внизу під крутою скалою,298 Здалеку від несмертельних богів і від смертного люду299 Скрита в Арійській горі, під землею понура Єхідна,300 Діва безсмертна, якій не загрожує старість ніколи.301 З сею красунею, знай, колись Тіфон зійшовся в любові,302 Найшаленіший, найгірший з вітрів. І почавши від нього,303 Стала вона приводити на світ дивовижнії діти. Першого304 Ортра, страшливого пса, що служив Геріону,305 Потім уродила Кербера, пса-ненажеру, що Адові служить,306 З голосом бронзу дзвінкого і з п'ятдесятьма головами,307 Непереможної сили, що страху не знає ніколи.308 Третю породила Гідру Лернейську, потвору жорстоку,309 Тую кормила грудьми білораменна Гера-богиня,310 Через ненависть страшну до Геракла могутнього сили,311 Вбив же її син Зевесів мечем з харалуга твердого,312 Амфітріоненко з поміччю войовника Іолая,313 Радою ж їм помогла на се здобичодайна Афіна.314 Ся ж і Химеру вродила, що дише огнем страховинним,315 Сильну потвору, грізну, величезну і ще й бистроногу.316 В неї три голови: перша львина із ясними очима,317 Друга козяча, а третя гадюча, страшного дракона.318 Лев зверху, ззаду змія, всередині коза лісовая,319 З рота ж її вибухали потоки огню престрашнії.320 Вбив її Беллерофонт, славний муж, при підмозі Пегаса.321 Ся, спарувавшися з Ортром, породила Сфінкса страшного,322 Що був погрозою Фів, і Немейського льва, що кормила Гера,323 Зевеса подруга велична, й пустила на ниви Немеї324 Людям на згубу; пануючи там, він пожер людей безліч,325 Опанувавши весь Трет, і Немею, й луги Апесанта,326 Але нарешті його побідила Гераклова сила.327 Врешті Кетона, зійшовшися з Форкісом в вільній любові,328 Сплодила дракона, що у відлюдній яскині підземній329 На краю світу в саду золотії плоди все сторожить.330 Ось і усе вам Кетони та Форкіса з нею потомство.331 У Океана з Фетідою породились бистрії ріки Ніл і Алфей,332 Ерідан, що пливе по вирах глибочезних, Істер блискучий,333 Стрімон і Меандер, крутий над всі ріки,334 Фасіс і Рес, Ахелой, що піском золотим вєличаєсь,335 Нес, Галіакмон і Родій, Гептапора теж семиріччя,336 Гранік, і Айсеп, і той, що близь Трої хвилює, Сімоейс,337 Гермон, а також Пеней, і Каїк, ріка дуже спокійна,338 І многоводний Сангарій, Ладона, й Партеніон бистрий,339 Евен, і Авдеск, і той, богам милий Скамандер близь Трої.340 Сплодила також дочок святий рід, для яких по всіх землях341 Враз з Аполлоном-державцем мужі обстригають волосся342 Й кидають в ріки; такий їм дістався уділ від Зевеса.343 Ріки Пейтона, й Адмета, й Іанта, й Електра прудкая,344 Бистра Доріда, Прімнона та богоподібна Уранія,345 Далі Гіппона й Клімена, Родея-ріка й Калліроя,346 З ними Дзевксона й Клітія, Ідія та ще й Пасітоя,347 Далі Плексавра з Глаксаврою та миловидна Діона,348 Мелобосіда, і Тоя, і гарна, шумна Полідора,349 Любоподобна Керкея, й Плутона ота волоока,350 І Персеїда, й Янейра, й Акаста, і Ксанта шумная,351 Люба Петрая і ще й Менестона, й Європа бурлива,352 І Еврінома, й Метіда, й Телесто в плащі шафрановім,353 Азія і Хрісеїда, і ще й Каліпсона повабна,354 Тіха, й Евдора, при них Амфірона, і ще й Окіроя,355 Й Стікс, що з усіх них найбільшую має повагу в Зевеса.356 Се Океана й Фетіди були всі найстаршії доні,357 Та ще молодших за ними породилось дуже багато.358 Єсть їх три тисячі всіх струнконогих тих океанянок,359 Скрізь по землі всій вони розбігаються й джерела мають360 Ясні, глибокії гирла, богині прекрасної діти.361 Стільки ж і інших ще рік, що вливаються шумно до моря,362 Всі Океана сини і Фетіди шановної діти,363 Всіх їх імен чоловікові смертному годі назвати,364 Та знають кождій ім'я хіба ті, що живуть понад нею.365 Гея породила Гелія, Сонце велике, й Селену блискучу,366 Ранню Еону, що світить усім на землі тій живучим367 Та і безсмертним богам, що широке замешкали небо,368 Сплодила з Гіперіоном, зійшовшися в пару любовну.369 З Крієм Еврібія-німфа, зійшовшися в парі любовній,370 Велетня Палласа родить й Астрея богиня велична,371 З ними й Персея, що розумом перевищив усіх смертних.372 З тим же Астреєм Еона вітрів породила могутніх,373 Ясного Зефіра, й бистролетючого вітра Борея,374 Й Нота, в любові богиня зійшовшися з богом в постелі.375 З ними ж та ранку богиня зорю привела Геосфора376 Й звізди блискучі усі, що вінчають широкеє небо.377 Стікс, Океана дочка, спарувавшися з Палласом мудрим,378 Сина породила Зелоса й гарну Побіду в палаті,379 Силу і вдасть придала, переможнії божеські діти380 Невдалеці від палати Зевеса стоять їх доми й їх престоли,381 Шляху нема їм туди, де той бог володіння не має,382 Але все тільки сидять при боках громовержця Зевеса.383 Так-бо дорадила Стікс, незнищима дочка Океана,384 В день, коли всіх олімпійців безсмертних Зевес-громовержець385 Скликав богів і богинь на широку вершину Олімпу,386 Й слово сказав: «Хто зо мною з богів до борби піде проти титанів.387 Жадної з почестей своїх не стратить і матиме всяку388 Честь, яку досі він мав між безсмертними всіми богами.389 Хто ж під панбванням Крона без почесті був та пошани,390 Гідність одержить і честь, яку їм призначить Справедливість».391 Отоді перша прийшла незнищимая Стікс до Олімпу,392 З двома своїми синами, що їх за їх батька любила.393 Честь їй Зевес дав велику і дар над усіх надзвичайний:394 На її води зробив всім богам найсвятіше закляття,395 Двом же синам її дав проживать біля себе навіки.396 Так він усім і сповнив, що було ним обіцяно в той день,397 Сам же здобув необмежену силу і власть безкінечну.398 Фойба вступила в постелю премилого демона Коя,399 Злягши ж опісля, богиня від бога обіймів любовних,400 Вродила синьоодягнену німфу Латону, завсігди лагідну,401 Милу безсмертним богам і людському смертельному роду,402 Лагідну зроду, з Олімпу богів усіх найприязнішу.403 Вродила також Астерію славну, яку потім Персес404 Ввів у великий свій дім як своє наймиліше подружжя,405 Ся зайшла в тяж і Гекату вродила, яку понад всіми406 Чтив Кронієнко Зевес і надав їй дарунки чудесні,407 Часть посідати землі й часть також непривітного моря.408 Ся ще в часах звіздосяйного Урана почесті мала409 І від безсмертних богів все найбільшую має пошану.410 Бо ще й тепер, коли дехто з людей, на землі сій живучих,411 Жертву благальну приносить, щоб відпуст дістать по закону,412 Кличе Гекату; чиї молитви ся могутня богиня413 Вислуха, той здобува собі честь і маєтки великі;414 Щастям вона наділя, бо велика на те в неї сила.415 З тих, що вродилися з Урана й Гайї і почесть дістали,416 Тої часть має й Геката, і в неї Зевес анітрохи417 Не відібрав тої честі, що мала іще при титанах418 І при найперших богах, але має усе в повній мірі,419 Що було надано їй ще при першому поділі здавна,420 Їй лиш одній у тім роді не вменшено почестей божих,421 Ані пошани ні в небі, ані на землі, ні на морі,422 Тільки й прибільшено, бо й сам Зевес її цінить високо.423 Смертним, котрому захоче, дає поміч сильну й підмогу:424 В зборах і радах народних вона їм дає верховодство;425 Тим же мужам, що в кроваву вдаються війну, ся богиня426 Як лиш захоче дать поміч такому, що їй до вподоби,427 Дасть і побіду блискучу й багату здобичу здобути.428 Ся при судах засіда між шановними все королями,429 Та засіда й на ігрищах, де силою борються люди;430 Там кому схоче вона помага і дає перевагу,431 Хто ж переможе відвагою й силою, той нагороду432 З радісним серцем прийма, собі честь, роду своєму славу.433 І на кінських перегонах тому помага, кому схоче,434 І морякам, що живуть в небезпеці від синього моря;435 Ті молитви шлють Гекаті й йому, Землетрясцю гучному.436 Легко стрільцю ся богиня дає пребагату добичу,437 Легко покаже й візьме, дасть іщезнуть, як того захоче.438 З Гермом ураз у стайнях і над скотом вона має силу:439 Множаться вівці, корови, і кози, й воли або гинуть,440 І пастухів-вівчарів ся богиня по своїй вподобі441 З бідних багатими робить, багатих до вбожества зводить.442 Так вона як одиначка у матері й в роді єдина,443 Всякими серед безсмертних наділена почестьми в небі.444 Ще й опікункою всіх, що на світ сей приходять малими,445 Настановив її батько Зевес, щоб була їм і нянька і мати.446 Се споконвіку опіка її над дітьми, й за се честь їй.447 Рея, піддавшися Кронові, вродила діти преславні:448 Гестію-доню, й Деметру, і Геру золотоволосу.449 Ада грізного, що має домівку свою під землею,450 Немилосердного і Посейдона, що трусить землею.451 Мудрого, врешті, Зевеса, що батьком богів і людей став452 І своїм громом широкую землю усю потрясає.453 Кожде з них Кронос великий пожер, скоро тільки котреє454 З матері лона святого йому на коліна поклали,455 З боязні, щоб ні один з тих величних потомків Урана456 Царськую власть не загарбав собі над усіми богами.457 Бо від Землі й звіздяного Урана про те він дізнався,458 Що йому суджено впасти в кайдани від сина одного,459 Що уярмить його силу Зевеса великого воля.460 Тим-то, не тратячи часу, лиш дбаючи про небезпеку,461 Всіх він дітей пожирав, і в тяжкому жалі була Рея.462 Та коли мала Зевеса на світ привести, богів батька463 Й людського роду, то любих родителів стала благати,464 Гайю святу, свою матір, і Урана в зорянім сяйві465 Хитрість зробити, щоб вродження милого сина укрити,466 Щоб він колись покарати міг лютого батька свойого,467 Хитрого Крона, що власних дітей пожирав безсердечно.468 Вчули вони доні милої плач і сповнили благання,469 Все їй відкрили, що доля судила упадок цареві470 Кроносу й сину її непоборному світлу побіду.471 Вислали в Ліктос її, у багатої Крети місцевість,472 Де мала вродити парість остатню великого роду,473 Зевса великого; Гайя сама була в неї за бабку,474 В Креті широкій його мала викормить і згодувати.475 Там, несучи його, вмить серед темної ночі прибула476 В Діктос спершу, і, принявши його в свої руки, прамати477 Скрила в глибокій печері, в криївці землиці святої,478 В горах Егейських, густим та непрохідним лісом покритих.479 Камінь великий обвивши в пелені, божественна Рея480 В руки дала Ураненку, що перший був цар між богами.481 Взявши у руки його, він як стій проковтнув каменюку,482 Злістю осліплений, він і не знав, що замість каменюки отсеї483 Син його спасся, що мав непоборним зістать і безбідним,484 Що його скоро ума свого силою й рук побідить мав,485 Власті позбавить і всіх несмертельних володарем стати.486 Скоро над всякий звичай побільшалася сила й відвага487 Бога нового. Коли заповідні літа проминули,488 Радами дуже вимовними Гайї ошуканий Кронос,489 Хоч як великий і хитрий, а виблював діти пожерті,490 Змушений силою рук і умом наймолодшого сина.491 Перший він виблював камінь, що був проковтнув замість нього;492 Сторцом поставив його сам Зевес на широкому полі,493 Серед Піфої святої яскинь у підніжжя Парнасу,494 Щоб був знаком на будуще і чудом для смертного люду.495 Він увільнив і братів свого батька, потомків Урана,496 Що їх завзятий отець його був закував у кайдани.497 Сі були вдячні йому за великеє те добродійство,498 Громи дали йому й непереможної сили перуни499 Й блискавки, що були досі укриті у Гайї безоднях.500 Сими він власть над богами держить і над смертним народом.501 Япет за жінку узяв собі гарную океаніду,502 Звану Клімену, і з нею, полежавши в ліжку одному,503 Атласа-сина создав, велетенської сили потомка,504 Потім Менойтія славного і штукаря Прометея,505 Хитрого в вигадках всіх, недотепу теж Епіметея,506 Що початком був усякого зла для людей роботящих.507 Бо від Зевеса він перший дістав ним сотворену жінку,508 Дівку Пандору. Гордого Менойтія громом зразивши,509 В Ереб укинув Зевес за відвагу його та зухвальство.510 Атласа ж непереможна Конечність на край землекруга загнала,511 Щоб держав небо на своїх плечах і руках непоодаль512 Від гесперід голосистих. Сю службу Зевес хитромудрий513 Дав йому. А Прометея прехитрого він у кайдани514 Нерозрішимі зв'язав і до стовпа страшного привісив.515 Надто й орла присилав із широкими крильми, що в нього516 Кождого дня вижирав несмертельну утробу, а тая517 Знов відростала за ніч, що удень пожер птах міцнокрилий.518 Того відважний Геракл, королеви Алкмени нащадок,519 Вбив і звільнив Япетенка від муки тієї страшної520 І від мучителя. Се допустив бог з вершини Олімпу,521 Щоб переможця Геракла Фіванця великая слава522 Стала ще більша, ще ширше пішла по землі многолюдній.523 Сим він почтити хотів непоборного свойого сина.524 І задля нього всмирив він свій гнів супроти Прометея,525 Що колись смів поступить навпаки постанов Кронієнка.526 Се було в той час, коли зайшов спір між людьми і богами527 В місті Меконі; отут Прометей предложив раз Зевесу,528 Щоб одурить його ум, величезную тушу волову,529 Хитро її розділивши. Одна часть у шкірі звірячій530 М'ясо вміщала, і товщ, і нутро, а в другій були кості,531 Штучно уложені й зверху огорнені лоєм білявим.532 Тут відізвався до нього отець всіх богів і народів:533 «О Япетенку, з усіх ти володарів найрозумніший,534 Любчику, ти поділив, бачу, все на нерівнії часті!»535 Жартом сказав се Зевес, постанов незнищимих свідомий.536 Сьому ж на те відповів Прометей хитромудрий з усміхом537 Лагідним, що не скривав його підступу й хитрої штуки:538 «Славний Зевесе, найвищий з богів, що живуть539 безконечно, Вибери з частин сих ту, що найбільше тобі до вподоби».540 Так сказав, здумавши жарт, та Зевес, постанов вічних свідом,541 Знав про той підступ, та мав постанову недобрую в серці,542 Помсту на смертних людей, і завзявся її доконати.543 Вхопив обома руками і здер лоєву поволоку,544 Та спалахнув аж увесь, і обняв його гнів непомірний,545 Скоро побачив ті білії кості, підступно укриті.546 І відтоді між людьми пішов звичай для учти безсмертним547 Білії кості палить на кострах, що клубляться димами.548 Сильно сердитий сказав Прометею Зевес-хмарогонець:549 «О Япетенку, всіх штук і всілякої хитрості свідом,550 Любчику, ти й на сей раз не забув про підступную хитрість».551 Так повен гніву Зевес рік, судеб невідмінних свідомий,552 Тим-то, тямуючи все ту зневагу собі Прометея,553 Людям нещасним, що тут на землі живуть і вмирать мусять,554 Не допустив дать огню непоборно движучої сили,555 Але ще раз одурив його син хитромудрий Япета,556 Вкравши святого огню невгасиму блискучую іскру557 В пушки нутрі. Знов у серці кольнула гіркая сердитість558 Зевса високого, й гнів запалав у душі його милій,559 Скоро в оселях людей він побачив огнища блискучі.560 Гнеть замість того огню сотворив зло великеє людям:561 З глини зліпив з волі Зевса прославлений бог кривоногий562 Постать спокусливу на соромливої дівки подобу.563 Сю оживила й убрала сама синьоока Афіна564 В білу одежу, накинула їй прозірчастий серпанок,565 Зроблений чудно, й руками стягла глядачам всім на диво.566 І олову їй заквітчала вінцем із квіток найсвіжіших,567 Ними прегарне волосся вкрасила Паллада Афіна.568 А поверх них над чолом золоту положила корону,569 Що змайстрував власноручно прославлений бог кривоногий;570 Праці не жалував, щоб догодити Зевесовій волі,571 Повиробляв він на ній усілякі предивні потвори,572 Що їх виплоджує море й земля глядачам всім на диво.573 Много їх там наробив і світила в них грація божа574 Дивно так, що мов живі вони, тільки що не говорили.575 Так змайструвавши се гарнеє лихо замість благодаті.576 Ввів у зібрання її, де боги були й смертнії люди,577 Вкриту прикрасами блакитноокої тої богині.578 З дивом поглянули всі несмертельні і смертнії люди,579 Вздрівши покусу страшну, що людей невикрутно всіх дурить,580 З неї почав іти рід привабливий, жіноча порода,—581 Пагубна, склонна до зрад та порода і вдача жіноча,582 Горе тяжке, що чіпляється мужа й жиє з ним довіку.583 Люблять достаток із ним поділять, та не люблять бідноти.584 Зовсім не так, як у вулеях бачимо пчоли невтомні,585 Що в воскових комірках кормлять трутів ненатлеє плем'я,586 З ранку до заходу сонця вони цілу днину працюють,587 Все поспішають, свої щільники наповняючи медом;588 Трути ж сидять у нутрі, в того вулея темній комірці,589 З праці чужої плодів животи свої, знай, наповняють.590 Так само мужам смертельним для помсти Зевес-громовержець591 Рід дав жіночий, щоб жив з плодів його праці тяжкої:592 Так-то дружина мужам стає злом замість доброго дару.593 Хто ж умикає подружжя, з жіноцтвом турботної спілки,594 Хоче безженним прожить, того старість гірка дожидає.595 Дармо він ждатиме, хто б йому в немочі дав запомогу,596 В горі потіху, а вмре у достатку, то кревні далекі597 Ділять добро. Кому доля дала чесну й добрую жінку,598 Злучену з ним у любові, не мине лиха й злої пригоди599 В своїм житті; хто ж візьме собі жінку поганого роду,600 Житиме вік, носячи невідв'язну гризоту на серці,601 Горе й журбу, від яких тільки смерть увільнить його602 може. Так-то ніхто не уйде і не вирвесь з-під волі Зевеса,603 Так не уйшов її й той доброчинний потомок Япета,604 Але почув лютий гнів, і Конечність його непоборна,605 Хоч як удалий він був, у кайдани тяжкі закувала.606 Як з первовіку отець ізненавидів був Бріарея,607 Котта й Гієя і їх закував у тяжкії кайдани,608 Величі їх боячись і незмірної сили й постави,609 І закувавши втолочив Землі в її груди широкі,610 Там вони в муках тяжких довгий вік прожили під землею611 Сидячи на краю світа в глибокій безодні підземній,612 В тузі безмежній, в серцях безнадійності криючи болі.613 Але Кроненко Зевес і з ним інші богове безсмертні,614 Що їх породила Рея із Кроносом в злуці любовній,615 Вивели знов на ясне світло денне за радою Гайї.616 Ся-бо їм все об'явила, що призначено їм було зроду617 З ними у спілці побіду і славу велику здобути.618 Довго вони воювали, приймаючи труд і терпіння,619 Плем'я титанів і тії боги, що дітьми були Крона,620 Одні на одних б'ючи у завзятих бійках незліченних.621 Із превисокого Отріса, знай, наступали титани величні,622 А добротворні боги із вершини Олімпу, хоробре623 Плем'я, що сплодила Кронові Рея прекрасноволоса.624 Одні на одних б'ючи у завзятих бійках незліченних,625 З рівним успіхом вони воювали вже літ цілих десять.626 І не було ні кінця тяжких звад сим і тим, ані міри,627 Годі було зміркувать, коли люта війна та скінчиться.628 Але коли їм дісталася та животворна пожива,629 Нектар й амброзія, що їх боги одиноко вживають,630 Всім їм змоглася у грудях нова величезна відвага,631 Бо вони нектар пили і амброзію їли премилу.632 Отоді батько богів і людей сі слова до них мовив:633 «Слухайте Гаї, мене та Урана, пресвітлії діти,634 Хочу сказати вам те, що душа мені в грудях говорить.635 Дуже вже довго триває між нами ота ворожнеча,636 І за побіду та вдасть день у день боротьбу ведемо ми,637 Тії боги, що від Крона пішли і Титана завзяті,638 Нуте в рішучій борбі покажіте титанам ворожим639 Силу всю вашу страшну і могучі узброєні руки!640 Приязнь згадайте, що нас в'яже разом і що ви терпіли,641 Поки ви вийшли на світло з кайданів своїх нерозривних642 З пітьми безодень страшних через раду мою і підмогу».643 Так сказав; зараз йому відповів на се Котт благородний:644 «Зевсе блаженний, не тайне нам те, що ти мовив; самі ми645 Знаємо, що над усіх наймудріший ти й найрозумніший,646 Став оборонцем богам ти не раз у найтяжчих пригодах.647 Через премудрість твою ми із наших кайдан нерозривних648 Вийшли назад на сей світ із страшної підземної пітьми,649 Пане наш, Кроноса сину, з безнадійності й муки тяжкої!650 Тож ми тепер із незламним умом і з охотою щиро палкою651 Силу свою зберемо помогти вам в завзятому бою,652 І на титанів усі підемо ми страшною війною».653 Так сказав, і сим словам приплеснули боги добротворні654 Згідно; відвага зросла бойова, і ще й запал воєнний655 Більший став, як перед тим, і зчинили завзятую битву656 Ще того самого дня всі боги і богині шановні,657 З ними й титани і всі хитромудрого Крона нащадки,658 Що їх Зевес із Ереба підземного вивів на світло,659 Сильні й страшенні, бо їм була дана могучість безмірна,660 Кождому з них із могутніх плечей по сто рук виростало,661 Кождий теж по п'ятдесят мав голів, що йому виростали662 Понад кремезні сустави на в'язах отих широчезних.663 Проти титанів вони до рішучого рушили бою,664 Острії скелі в могутніх руках підіймаючи вгору.665 З другого боку титани ступали рядами до бою,666 Повні завзяття й собі ж показати, що може рук сила.667 Страшно нараз заревло необмежене море, твердиня668 Вся затремтіла земна, застогнало широкеє Небо,669 І величезний Олімп аж затрясся у своїх основах670 Від тої стички безсмертних. Дійшов той нечуваний лускіт671 Вниз аж до Тартару тьми, тупіт ніг, що важенно ступали,672 Окриків галас страшний і ще й грюк велетенський ударів.673 Звідси і звідти ревли престрашнії стогнання та вереск,674 І голоси сих і тих аж під зоряне Небо лунали,675 Бій зігріваючи; ті ж з лютим криком вдаряли на себе.676 Тут і Зевес не вдержав довше гнів свій і запал воєнний,677 Що в його груді кипів; аж тепер він усю свою силу678 Виявив; раптом із неба й з вершини Олімпу зійшовши,679 Громами сипав раз в раз; огняні перуновії стріли680 Бистро летіли з страшним гуркотанням і блискали грізно681 З рук його сильних, святе розкидаючи полум'я густо,682 Широко геть затріщала плодюча Земля запалена,683 І величезні ліси затріщали в горючій пожежі.684 Скрізь закипіла Земля й Океана бурливі потоки,685 І неплодючеє Море, а тих землеродних титанів686 Пара жарка обняла, а огонь у повітрі святому687 Так блискотів, що сліпив навіть сильнії очі, незвичні688 Блискавок і перунів ненастанне мигтіння зносити.689 Аж до Хаоса дійшла від пожежі задуха. Очима690 Бачити можна було тоді й чути ушима такий гвалт,691 Мов би земля й небеса враз валилися одно на одне,692 Ся затріщала внизу, а там ізгори падали з тріском.693 Гуркіт зчинився такий, коли в бою боги спотикались.694 Тут же й вітри заревли, підіймаючи пилу тумани,695 Сиплючи блискавки, й грім, і грізнії перуни огнисті,696 Стріли великого бога, розносячи крик і стогнання697 З-посеред полків обох; звідси йшов неописаний галас698 Тої страшної борби. Виявлялися діла геройські.699 Бій ще вагався: одні і другії всіх сил добували,700 Та найстрашнішу борню підняли три гіганти найперші —701 Котт, і завзятий Гієй, і їх брат Бріарей непоборний.702 Триста скель раз по разу престрашними своїми руками703 Кидали ті без перерви, вкриваючи тьмою титанів,704 Поки з поверхні землі не зігнали їх в темну безодню,705 І хоч як рвалися ті, не зв'язали їх узами кріпко,706 І не заперли в безодню, що так під землею далеко,707 Як від небес до землі, бо там Тартар у тьмі віковічній.708 Якби залізнеє ковало хто скинув з неба, то дев'ять709 Днів і ночей би летіло, і аж у десятій би впало,710 Кинене ж знов із землі дев'ять днів і ночей би летіло711 І аж десятого дня воно впало б у Тартарі темнім.712 Муром спижевим обведений Тартар, а довкола нього713 Ніч перед входом лежить, як потрійна стіна. Понад нею714 В'ється коріння Землі і шумного безплодного Моря.715 Тут же у пітьмі густій замуровані злії титани716 З волі Зевеса, що хмари збирає, в величезній яскині717 Геть поза краєм Землі. І не має їм виходу звідтам,718 Бо звідусюд їх охоплює мур, а залізную браму719 В ньому поклав Посейдон. Перед нею стоять на сторожі720 Котт, Бріарей і Гієй, що живуть отут теж безвихідно,721 Сторожі вірні й міцні невідмінної волі Зевеса.722 Чорно; мами Землі і безмежної Тартару пітьми,723 Моря безплодного й світлих небес, що в них зорі ясніють,724 Тут початки і кіпці, тут і джерела й устя остатні.725 Темний, порожній простір, що й богів самих жахом проймає,726 Бездна безмірна, яку не пройшов би всю в цілому році727 Той, хто знайшовся би раз біля брами; ішов би й ішов би728 В сей і той бік, бо його все гонили би бурі страшнії729 В пітьмі. Се місце страшне для богів навіть, самих безсмертних.730 Тут недоступна стоїть і страшливая Ночі палата,731 Хмарами й пітьми валом непрохідним закрита навіки.732 При її вході Атлас Япетенко міцними плечима733 І головою й руками піддержує Небо широке,734 В вік непохитний. Тут Ніч зустрічається з Днем кожду добу,735 Тут і вітаються, кожде в далекую йдучи дорогу736 Небом спижевим; вона геть виходить, він входить до дому,737 Але ніколи обоє в тім домі знайтися не можуть.738 Все, як вона вируша з того дому, щоб землю широку739 Вколо оббігти, він жде, пробуваючи в домі, аж поки740 Час і йому не прийде в таку саму дорогу рушати.741 День несе світло усім, що живуть на землі сій багатій,742 Ніч же понура, що все покривається чорною тьмою,743 Водить за руку дитя своє, Сон, брата рідного Смерті.744 Тут проживають ураз оті діти понурої Ночі,745 Сон і Смерть, боги страшні, і ніколи блискучеє Сонце746 Своїм промінням на них не глядить, ні тоді, як на Небо747 Сходить, ані же тоді, як під ніч знов униз поринає.748 Він понад землю плідну й понад хвилі широкого моря749 Тихо літає й дає всім утомленим людям потіху;750 В неї ж спижевая грудь і залізнеє серце у груді.751 І кого з смертних візьме в свої руки, не пустить нікого.752 Навіть безсмертним богам вона ворог грізний і ненатлий.753 Тут теж палата шумна і підземного бога страшного,754 Ада могутнього та Персефони з твердою душею.755 Пес престрашенний Кербер сторожить раз у раз біля брами,756 Немилосердний та дуже зрадливий; супроти прихожих757 Любо махає хвостом і обома вухами поводить.758 Але хто раз увійшов, того вже він не пустить, ухопить759 І пожира, хто би хтів віддалитися з брами страшної760 Ада могутнього та Персефони з твердою душею.761 Там живе також богиня, ненависна всім несмертельним,762 Стікс, страховита дочка Океана, що сам тече в себе,763 Найстарша. Здалека від всіх богів у препишній палаті764 Посеред скель величезних живе, що з усіх боків тую765 Срібними скрізь обступили стовпами, що неба сягають.766 Іноді доня Тавманта,Іріда струнка,бистронога,767 Вість їй приносить понад широчезнії морськії хвилі,768 Як де незгода й убійство постане посеред безсмертних769 Або як збреше котрийсь із богів, що живуть у Олімпі,770 Зевс ту Іріду там шле, щоб великую божу присягу771 Відтам знесла Стіксової води у збанку золотому.772 Там та холодна вода витікає із скелі стрімкої773 Звисока; много тієї води по землі широчезній774 В темную ніч уплива Стіксовою святою рікою775 У Океана відногу; та се лиш десята частина.776 Дев'ять же інших довкола землі і широкого моря777 Срібними перепливають струями й вливаються в море;778 Вся ж вона з скелі тече, для богів найстрашніша погроза.779 Хто би з безсмертних забув свою честь і зламав би780 присягу, Серед богів, що живуть на вершинах Олімпу сніжного,781 Впаде без духу й весь рік так лежатиме, наче померши.782 Ані амброзія вже, ані нектар його не доходить783 Задля поживи; лежить він без голосу і без дихання784 На застеленому ліжку, у сплячці тяжкій потонувши.785 Потім, як сон той мине по упливі предовгого року,786 Кари його постигають, одна від другої прикріша.787 Дев'ятиліття ціле він відлучений від несмертельних,788 Не засіда ні до рад, ні до бенкетів поміж богами789 Протягом дев'яти літ; аж десятого знов повертає790 В збір несмертельних усіх, що живуть на Олімпі високім.791 Ось яку силу вложили боги в незнищиму ту воду Стигійську792 Прастару, що по Землі незамешканій перепливає.793 Чорної мами Землі і безмежного Тартару пітьми,794 Моря безлюдного й світлих Небес, що в них зорі ясніють,795 Тут початки і кінці, тут і джерела й устя остатні.796 Темний, порожній простір, що й богів самих жахом проймає.797 Там теж блискучая брама й спижевий престол незрушимий798 Нерукотворний, що має глибоке коріння до споду.799 Там від безсмертних усіх оддалік проживають титани800 У самих меж непросвітнього Хаоса; над берегами801 Вічно шумної ріки Океану живуть у палатах802 Котт і Гієй, многославнії помічники ті Зевеса.803 А Бріарея за добрість його пан шумливого моря804 Зятем своїм учинив, дав за нього дочку Кімополу.805 Потім, як з неба Зевес у війні прогнав плем'я титанів,806 То наймолодшого сина Тіфея породила Гайя широка807 З Тартаром в зв'язку любовнім через золоту Афродіту.808 Руки його непоборні і сильні до всякого діла,809 Ноги невтомні могутнього бога, з плечей же у нього810 Сотня голів виростала гадючих, дракона страшного.811 Чорні язики звисали з пащек, а з очей, що по парі812 В кождій були голові, огонь бухає через повіки.813 З кождої теж голови висипалися іскри огнисті,814 З кожної пащі ішли голоси різнородні, страшливі,815 І невимовно різкі, раз слова для богів зрозумілі,816 То знов ричання вола незвитяжне, що стриму не знає,817 Або рик льва, що безстрашную має відвагу, а часом818 Наче скомління щенят, що аж слухати всім було дивно,819 Іноді ж свист випускав, яким гори широкі лунали.820 Певно, що був би нечуване щось він зробив дня одного,821 Вдасть над людьми й над богами безсмертними був би захопив,822 Якби не був се провидів отець всіх богів і всіх смертних.823 Грім він пустив голосний і страшний, від якого земля вся824 Загуркотіла страшенно і небо широке над нею,825 Здвигались моря, й Океан, і всі ріки, і Тартар підземний.826 У стіп Зевеса увесь захитався Олімп величезний827 В хвилі, як встав його пан; і земля враз ціла застогнала,828 Від двох огнів розігрілося море блакитне; одного829 З громів і блискавок тих, і від тих, що Тіфей ними сипав,830 Від задушливих вітрів і від блискавок палахкотячих.831 Заклекотіла Земля, і все небо, і море широке,832 По берегах і лугах загуляли великії хвилі833 Від тої стрічі богів; задудніло потрясення сильне,834 Заворушився й сам Ад, що над тінями вмерлих панує,835 Навіть титани на дні самім Тартару й Кронос між ними,836 Від невдержимого гуку й потрясення того страшного.837 Силу свою всю зібравши, Зевес ухопився за зброю,838 Громи і блискавки та в ціль далекую влучні перуни839 Став із Олімпу завзято стрілять і спалив нерунами840 Цілую сотню гадючих голів престрашної потвори.841 Сам же Тіфей, ненастанними вдарами густо ражений,842 Гримнув на землю, й земля широчезна під ним задрижала.843 Полум'я бухало з тіла раженого громами бога,844 Наче із гирла гори сіцілійської Етни стрімкої;845 Пари клубами земля була вкрита і таяла з жару,846 Як та цина, що в горнилі дірявім майстри огрівають,847 Або залізо, хоча і найтвердше з металів, від сили848 Роздиманого огню у яскині гірській в божім краю849 Топиться й м'якне у кузні святій під руками Гефайста.850 Так і земля тоді таяла від громової пожежі.851 Але Тіфея Зевес із обуренням кинув у Тартар.852 Сього Тіфея сини — се вітри, що нам вогкість приносять,853 Нот, і Борей, і Зефір, що розгонює темнії хмари;854 Всі вони божі сини, для людей вони дуже корисні.855 Інші ж пустії вітри, що бушують самопас над морем,856 Хвилі збивають страшні на воді непривітного моря,857 Людям на горе тяжке підіймають шумні урагани;858 Віючи з різних сторін, кораблі вони геть розганяють,859 Топлять не раз моряків, і немає в біді тій рятунку860 Людям, яких отакий ураган серед моря заскочить.861 І над землею вони пролітають, що цвітами вбрана,862 Нівечать любі плоди хліборобного роду людського,863 Пилом вкриваючи їх, наповняючи шумом повітря.864 А як свій труд закінчили боги несмертельні блаженні,865 Силою перемогли й засудили на кару титанів.866 Отоді власть віддали й царювання над всіми богами867 Широкоглядному Зевсу за мудрою радою Гайї,868 Він же безсмертним усім їх паї порозділював мудро.869 Цар над богами, Зевес першу жінку собі взяв Метіду,870 Що мала більше знання, як боги всі і смертнії люди.871 Та коли мала вона синьооку богиню Афіну872 Родити, підступом їй одурив материнськеє серце873 Словом облесним, нутро проковтнув її власне чудесно874 З мудрої Гайї поради та Урана теж зоряного.875 Сю вони раду дали, щоб із інших богів ані один876 Власть королівську не взяв від Зевеса над всіми богами.877 Бо від Метіди — було віщування — премудрії діти878 Мали постать; перша — ся синьоока дочка третьородна,879 Силою рівна вітцю і умом без порівняння мудрим.880 Потім породити мала ще сина, що в серці мав мати881 Силу безмірну і стать королем над людьми і богами.882 Але Зевес проковтнув у нутро її власне чудесно,883 Щоб відслонила йому все пізнавання доброго й злого.884 Другу дружину узяв він, блискучу Феміду, що гори885 Вродила, Діку, Евномію й третю Ейрену розкішну,886 Що на сторожі стоять усіх діл чоловічого роду,887 Мойри, яким сам Зевес віддає якнайбільшую почесть,888 Клото, і Лахесіс, і Атропос — назви їх; ті смертельним889 Людям у їхнім житті посилають злі й добрі пригоди.890 Трьох йому грацій родила прегарна лицем Еврінома,891 Ся Океана дочка, вони ж три були любі й приємні,892 Перша Аглая, по ній Евфрозіна й Талія сердешна,893 Їм, як гляділи, з повік солодощі любовні спливали,894 Ніжність і чари краси з-під їх брів позирали довкола.895 Він же вступив у свій час у Деметри плодючої ложе,896 Ся ж Персефону йому привела білоруку, та в мами897 Ад сю дочку зрабував, а Зевес дав на се свою згоду.898 Потім собі покохав Мнемозіну прекрасноволосу,899 Що породила йому дев'ять муз у вінках золотистих,900 Що у забавах, танках всі любуються й в радощах співу.901 З тим же Зевесом-егідодержавцем у зв'язку любовнім902 Двоє родила Лето, Аполлона й дочку Артеміду,903 Що любить лови,— найкращую пару між всіми богами.904 Геру блискучу Зевес за останню собі взяв дружину,905 Ся ж породила йому Гебу, й Ареса, й Ейлейтіію,906 В зв'язку любовнім з царем і людського і божого роду.907 Сам з голови видав він синьооку богиню Афіну,908 Дуже грізну, що провадить війська, любить крик,909 непоборну, Вельмишановну, якій милі війни, борба й мужів галас.910 Гера ж Гефайста преславного в зв'язку зовсім не любовнім911 Родила, в сварці раз в раз і в незгоді живучи з супругом,912 Що ковалем-штукарем став найбільшим між всіми богами.913 Від Амфітріти і від землетрясця того Посейдона914 Родився широкогрудий Тритон величезний, що в морі915 На самім дні біля матері любої й владаря батька916 В домі жиє золотім, бог страшний. Але богу Аресу,917 Що розбиває щити, Кітерея породила Страха918 Й Жаха страшного, що мужів густі розсипають фаланги919 З батьком, що бурить міста, бік о бік у кровавому бою,920 І Гармонію-дочку, що за жінку взяв Кадм многоумний.921 Мая, Атланта дочка, від Зевеса породила Герма,922 Злягши на ліжку святому,— він стався герольдом безсмертним.923 Кадма-дочка із Зевесом у зв'язку любовнім Семела-924 Сина породила, славного Діоніса, радості творця,925 Смертна безсмертного, та тепер стали обоє богами.926 Врешті героя Геракла породила гарна Алкмена927 В зв'язку любовнім із тим же Зевесом, що хмари збирає.928 Славний хромий бог Гефайст наймолодшу й найкращу із грацій929 Взяв за жону Аглаію. Діоніс золотоволосий Взяв Аріадну,930 Міноса дочку жовтокосу, собі за дружину, їй же для нього931 Зевес дав безсмертність і молодість вічну.932 Син же могутній Алкмени прекрасної, сила Геракла,933 Земне своє житіє многотрудне скінчивши, у небі Гебу,934 Зевеса дочку і золотоволосої Гери,935 Взяв за стидливу жону на вершках снігового Олімпу936 Благословенний, що діл за життя доконавши великих937 Поміж богами без болю живе і без старості вічно.938 З Гелієм неутомимим преславна дочка Океана,939 Та Персеїда, породила Кірку й царя Аетея.940 Сей Аетей, світлодайного Гелія син невідродний,941 Іншу дочку Океана, ріки безконечної, гарну942 Ідію Взяв за жону із поради богів. Ся ж у зв'язку любовнім943 Силі підлягши принад і намов золотих Афродіти,944 Вродила прекрасноногу Медею йому на потіху.945 Ви прощавайте тепер, всі жильці олімпійського дому,946 Володарі островів, сухопуття й солоного моря!947 Ви ж тепер, солодкомовнії музи, Зевеса-державця948 Доні, про тих ще богинь заспівайте, що, мавши сполуку949 З мужами смертними, з них породили безсмертне потомство,950 Що по земному житті до богів поставало подібне.951 Божеська серед богинь Деметера породила сина952 Плутоса, з героєм Язієм у зв'язок зайшовши любовний953 На перелозі, що тричі був ораний в Креті плодючій,954 Бога ласкавого, що усі землі широкі та море955 Все переходить і всім, кого здибле й кому се на руку,956 Сипле достатки й яке лиш можливе поводження й щастя.957 З Кадмом Гармонія теж, Афродіти дочка золотої,958 Дочок Інону, й Семелу, й Агаву, красуню вродливу959 І Автоною, яку пошлюбив Арістай довгогривий,960 Сплодила, ще й Полідора у пишно увінчаних Фівах.961 А Каліроя, дочка Океана, у зв'язку любовнім962 З волі щедрот Афродіти з Хрізаором великодушним963 Вродила сина, що був між усіми людьми найсильніший,964 Се Геріон був, якого убила Гераклова сила965 Задля волів крутоногих на острові, на Ерітеї.966 Враз із Тітоном Еос мала Мемнона в шлемі спижевім,967 Що був король ефіопів, і владаря Ематіона.968 Ся ж із Кефалей уродила великославного сина,969 Богатиря Фаетона, що муж був подібний до бога.970 Того в віці молодім, в пишнім цвіті ще юної вроди,971 В мрій молодечих розпалі охоча до втіх Афродіта972 Вгору порвала й його в своїм божеськім храмі слугою,973 Тайн ізробила учасником, демоном поміж богами.974 Айсона син не по своїй, а з волі богів невмирущих975 Взяв Аетея дочку, короля і потомка Зевеса,976 Взяв від вітця, поборовши страшні і важкі перешкоди,977 Що за одною другу йому ставив король завидющий,978 Несправедливий Пелій, і жорстокий, і злочинів майстер.979 Все поборовши, в Іолк повернув, натерпівшися много,980 На кораблі своїм бистрім везучи кохану дівчину,981 Айсона син, і узяв він її за шановну подругу.982 Ся ж у подружжі з Іясоном, пастирем свого народу,983 Вродила сина Медея, що в горах виховував Хейрон,984 Філіри син; так сповнилася мудра Зевесова воля.985 З-поміж Нерея дочок, справедливого діда морського,986 Мала Псамата, богиня з богинь, з Афродіти велінь золотої987 Фока, з Аяком міцним сполучившися в зв'язку любовнім,988 А срібнонога богиня Фетіда у зв'язку з Пелеєм989 Вродила сина Ахілла, погромця рядів і львиної відваги.990 Мати Енея була Кітерея в короні блискучій,991 Як із Анхізом-героєм злучилася в зв'язку любовнім992 В Іди вершинах лісистих, де много печер і провалля.993 Кірка ж, Еелія Гіперіоненка доня премудра994 Від Одіссея багатострадального, в нім закохавшись,995 Агрія вродила славного, потім меткого Латина996 І Телегона — усіх через ту ж золоту Афродіту.997 Всі вони дуже далеко в островів святих закамарку,998 Над многославним тирсенським народом цілим панували.999 І Каліпсо теж, богиня з богинь, з Одіссеєм у парі1000 Сплодила двоє синів: Найсітоя і з ним Навсіноя.1001 Се були ті, що, в любві зі смертельними злягти мужами,1002 Самі безсмертні, дітей привели собі богоподібних.1003 Ну ж ще про плем'я жінок заспівайте, солодковимовні1004 Музи, Олімпу жильці, доні Зевса-егідодержавця.
|
 | Ця робота є суцільним текстом, будь ласка за можливістю з'єднайте її з Індексом. |
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Україні.
|