Ільза (Гейне/Леся Українка)

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ільза


Зовуся я Ільза-принцеса,
Зовуть Ільзенштейном мій дім;
Хто щастя захоче дізнати, –
До мене в мій замок ходім!

Голівоньку там тобі змиє
Джерело ясної води,
Там всі свої жалі забудеш, –
Мій смутний молодче, ходи!

Впадеш там в кохані обійми
На білії груди мені,
І мріями будеш літати
У давні часи чарівні.

Я так тебе пестити буду,
Тебе покохаю сама,
Як владаря Генріха свого, –
Вже ж Генріха мого нема.

Хай мертві лежать в домовині, –
Живим треба в світі пожить;
А я ж бо вродлива, мов квітка,
І серце веселе тремтить.

Ходи лиш до мене до замку,
З кришталю мій замок ясний,
Там лицарі, й панни, і джури
Заводять таночок дивний.

Шумлять там шовкові убрання,
Залізні остроги дзвенять,
Там карлики грають у сурми,
Там бубни й сопілки бринять.

Як Генріха, владаря свого,
Отак я й тебе обійму;
Як сурма, було, загукає,
атулюю вуха йому!...