Антологія римської поезії/Горацій/Оди I, 32
| ◀ Горацій. Оди I, 11. До Левконоі | Антологія римської поезії пер.: Микола Зеров Оди I, 32. До ліри |
Горацій. Оди I, 38. До хлопця-прислужника ▶ |
|
|
ГОРАЦІЙ.
Оди І, 32.
До ліри
ПРОСЯТЬ нас і ждуть. І коли не марно
Награвали ми, коли рік і більше
Житиме наш спів, — на латинський голос
Грай мені, ліро!
На Лесбосі вперше озвався спів твій:
Там Алкей, співець і невтомний воїн,
Як пригонить часом на вохкий берег
Човен розбитий, —
На твоїй струні Афродиту славив,
Славив Вакха й Муз, пустуна Ерота
Й Ліка-хлопчака темнооку вроду
Й кучері чорні.
Феба дивний дар, на бенкетах Зевса
Всім бажаний гість і в трудах щоденних
Пільга й супокій — на моє благання —
Ліро, озвися!
——————
На Лесбосі вперше озвався спів твій. Горацій дивиться на себе, як на спадкоємця Лесбійських поетів Алкея (600 р. перед Хр.) і Сапфо. Вірш витримано в так званій сапфиній строфі, яка складається з трьох дев'ятискладових — сапфиних рядків і одного п'ятискладового — versus Adonius