Антологія римської поезії/Марціял/Епітафія Филени. Епіграми IX, 29

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антологія римської поезії
Марціял, переклад — Микола Зеров
Епітафія Филени. Епіграми IX, 29
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI

МАРЦІЯЛ.
Епіграми IX, 29.

 

НЕСТОРА шлях життьовий переміряла ти, о Филено, 
Поки до темрявих хвиль в царство Плутона зійшла, —
А не зрівнялась проте з прастарою Сибіллою віком:
 Місяців зо три вона довше топтала свій ряст.
В бозі язик спочива, той язик, що його не здолали б
 Ні ярмаркова юрба, ні Серапіса жерці,
Ні журавлині ключі — над Стримоном курличучи дальнім,
 Ні голосна дітвора — вранці до шкіл ідучи.
Хто-ж тепер зможе, як ти, до землі причаровувать місяць?
 Хто-ж тепер зможе, як ти, зводництвом славу добуть?
Буде хай пухом земля, не тужавіє грунт над тобою,
 Щоби не тяжко було псам одкопати тебе.


——————

Нестора шлях життьовий. Нестор — найстаріший з героів Гомерівських поем, що пережив три покоління людські.