Буковина/1892/1/Буковинські товариства рускі
| ◀ Перегляд полїтичний | Буковина. Ч. 1 під ред. Сильвестра Дашкевича Буковинські товариства рускі (Омелян Попович) |
Дрібні вісти ▶ |
|
Головний збір тов. „Руска Бесїда“ в Чернівцях відбув ся в недїлю, дня 10-го січня під проводом голови товариства Омеляна Поповича при участи 26 членів. Голова отворив засїданє сердечним повитанєм членів, що сим разом досить численно і то навіть з подальших сторін явили ся, щоб взяти участь в нарадах над піднесенєм просьвіти дуже ще темного руского народу на Буковинї.
По прочитаню і одобреню протоколу попередного загального збору відчитав голова отсе справозданє з дїяльности видїлу за р. 1891-нй:
Панове Товариші!
Задача головних зборів кождого товариства лежить не тільки в тім, щоб зібраним членам товаришам подати докладний образ розвою товариства минувшім роцї, але головно, щоб розглянувши ся в дїяльцости і зіставши сї з цїлею і засобами товариства, парадитись на підставі досьвіду над способами, якими можна-б усьпішнїйше йти до мети, витиченої в статутах товариства. Товариство „Руска Бесїда“ поставило собі за головну цїль: просьвітити незрячих братів. До осягненя сеї цїли конче трох чинииків, а то: видавництва книжок, розповсюдненя тих видань між народом і гроший на сполучені в видавництвом видатки, Отсї три чинники мав уступаючий видїл усе перед очима й старав ся о одно, о друге і трете, Не наша, а ваша річ, Ви, Товариші, осудити, чи й о скілько сповнив виділ вложений на него обовязок; але при тім удартесь і самі у груди й скажіть собі щиро, чи кождий з вас сповнив і свою повинність, і чим причинив ся до піддержаня так важного для народу товариства, яким є „Руска Бесїда“, що має нести сьвітло правди і науки в темні маси народу нашого.
Починаючи від видавництва товариства нашого подбан видїл о те, що й сего року виходила „Біблотека для молодїжи, міщан і селян“. Про стійність, вартість сего виданництва не менї — редакторови єго — говорити; про те най говорять імена ласкавих і жертволюбивих, бо зовсїм безкористних співробіників, котрим за те належить ся від усїх тямущих Русинів, а головно від нашого товариства честь і подяка. Одно можемо сказати, що досї чули ми за 7 років нашого видавництва тільки прихильні голоси про него.
Дальше видало наше товариство й сего року календар, XIX-ий з ряду, котрий старали ся ми приноровити оскілько се дало ся до всїх справедливих вимог. Він має 15⅛ аркушів друку. — Цїле видавництво товариства за рік 1891 обіймає проте 25¼ аркушів друку. „Біблїотеки“ появилось сего року лише 10 кипжочок задля виїзду редактора з Чернівцїв. Крім сего є ще у нас на складі: 120 повних річників „Біблїотеки“ з р. 1886-го, а 170 з р. 1887-го, 220 з р. 1888-го, 60 з р. 1889-го, 220 з р. 1890-го, 230 з р. 1891-го. Відтак є ще 200 примірників „Проскурки“ Ю. Федьковича, 200 прим. „Жовнярских пісень“ Ю. Федьковича, по кілька примірників давних калєндарів і поодиноких книжочок „Біблїотеки“ а років 1886—1891-го. Все то становить вартість около 1200 зл.
Що до числа вистало-б одже книжок для кождої школи й читалнї усїх сїл буковиньских.
В тім тільки лихо, що два другі чинники у нас ще дуже не домагають: розновсюдненє вельми повільне, а через те также і недостає матеріяльних средств. Се як раз та справа, над котрою повинні-б усї члени, сьвідомі задачі товариства, призадуматись, а ще більше таки — потрудитись. Видїл зробив в сїм дїлї, себто дотично розновсюдненя видань товариства, ось що: виєднав розпорядженя бук. ц. к. краєвої ради шкільної з дня 7. V. 1891. Ч. 837 і з дня 12. VII. 1891. Ч. 1436, котрими всїм школам бук. препоручено „Біблїотеку для молодїжи“; споводував оповіщеня про видани товариства у всїх часописях руских; спонукав, що кіцманьска й черновецка (заміска) конференция учителїв народних зажадала закупленя „Біблїотеки“ для всїх шкіл сих повітів; розіслав велике число книжочок „Біблїотеки“ на показ; удав ся до войскових команд на Буковинї з просьбою о препорученє „Жовнярских пісень“ Федьковича для войска, розсилав калєндарі й „Біблїотеку“ на розпродаж, а в кінцї запросив письменною відозвою каждого знакомого єму бук. Русина, щоби й сам вписав в члени „Рускої Бесїди“ й других до того заохотив. На жаль всї сї заходи видїлу не принесли значного успіху; видань товариства не розійшлось більше, як передними роками. Головна-ж причина й сеї неудачі, то славна байдужність Русинів. Похвальний виняток становиить в тім дїлі Ви. Товариші-патріоти: судія Коралевич у Вижницї, о. Балошескул в Дихтинцї, уч. Цурканович в Карапчеві, уч. Войновский в Юрківцях, надуч. Зугаєвич в Заставнї, писателька Євгенїя Ярошиньска и Брідку, уч. Пігуляк в Салаґурі, уч. Турушанко в Малятинцях, о. Дм. Козарищук в Неполоківцях і уч. Осташик в Селєтинї, котрі зволили щиро занятись розповсюдненєм наших видань, з що їхай буде честь і слава, а другим примір до наслїдуваня. В 1891-ім р. розійшлись 208 річників „Бібліотеки“, а то 79 членам, 12 даром (дописувателям і в заміни) 80 абонентам, з котрих 35 й досї не уплатили.
І о придбанє конечних средств материяльних дбав уступаючий видїл. Запомоги, яку призволяє річно вис. бук. сойм, ще не узискано, бо й сїм роцї не було сесиї соймової. Видїл завзивав кілька разів всїх членів, пренумерантів, перепродуючих і всїх довжників товариства до уплати золеглостий і хоть зібрав дещо, то далеко ще не все, бо й нинї виносять притенсиї товариства до ріжних осіб поважну суму звиж 900 зл. Видїл не може не висказати жалю на безпримірну байдужність зі сторони численних довжників товариства, котрі помимо численних налімнець не то не вирівнують залеглостий а навіть не почувають ся до нїякої відповіди. Сей сумний факт не лишає товариству иншого виходу, як виступити проти безсовіотних довжників на дорогу судову, инакше зростаючий щороку недобір поставить товариство в немиле й для просьвіти народної шкідливе безвихідне положенє застановленя дальшого видавництва, над чим вже уступаючий видїл серіозно застановляв ся й тільки зі взгляду на можливий успіх судового поступованя, не ухвалив предложити хв. зборови застановленя видавництва, а натомість вносить: Хв. гол. збір завзиває новий видїл, щоби стягнув всї залеглости по нанімненю через адвоката в дорозї судовій.
В матеріяльнім взглядї зазнали видавництва і сего року виликої помочи зі сторони хв. тов. „Просьвіта“ у Львові через дешевше випечатанє 7⅝ аркушів калєндаря й безплатне вижиченє клїшів, за що висказуємо на сїм місцї Сьвіт. тов. „Просьвіта“ щире „спасибі“!
Зібранєм більшого, як минувшими роками, числа анонсів для калєндаря старав ся уступаючий видїл зменшити видатки, а придбанєм нових членів збільшими доходи товариства. Мимо того остає тов. винне за друки 500 зл.
Отсе були щирі змаганя уступаючого видїлу в напрямі просьвітнім; що не увінчались они повним а лише малим успіхом, се вже не єго вина, а прочих членів і бук. рускої інтелїґенциї взагалї. Дай Боже, щоби воно сего року позїнишилось, до чого треба тільки трохи доброї волї.
3 дальших дїл уступаючого видїлу належить спімнути ось що.
I сего року відбув ся 5 V. 1891-го р. з почину і з співудїлом „Рускої Бесїди“ муз.-декл, вечерок в память незабутної трійцї Тараса. Маркіяна і Юрія, котрий випав в кождім зглядї величаво.
Важнїйші письма уступаючого видїлу були: подяка клюбови бук. руских послів соймових за знамените виступленє Ви. посла. проф. Пігуляка іменем клюбу в дїлї просьвіти руского народу й просьба о дальші заходи руских послів в сїй для бук. Русинів найважнїйшій справі; відозва до бук. Русинів із запрошенєм випсуватись в члени „Рускої Бесїди“, привітно письмо гол. зборам „Проьсвітї“ кондоленцийні телєграми по причинї смерт бл. п. проф. дра Олександра Огоновского на руки тов. „Просьвіти“ і вдови незабутного покійного; письменна подяка „Просьвітї“ і всїм руским редакциям за поміч в минувшім і просьба о таке-ж пддержанє просьвітих змагань „Рускої Бесїди“ й на будуче.
Видїл тов. взяв радо участь в депутациї черп. тов. руских, що устами посла проф. Цігуляка висказала почесному членови нашого товариства Ви. д. надсов. Сидорови Виниццкому радість бук. Руси з нагоди єго заслуженого вивисшени в урядї. До виготовлени фундацийної грамоти лїт. фонду ім. Федьковича упрошено дд. надсов. Винницкого, сов. Ясеницкого й судию Михальского. Грамота ще не готова, та се ще й не так пильно, бо фонд вносить доси ледво 160 зл. Осібне провадженє рахунків сего фонду заряджено. Біблїотеку тов. збільшено дарами Хв. редакций „Зоря“ і „Учитель“ та нїмецкими творами про бук. Руспнів дра Р. Ф. Кайндля нимже даровашими, за що сим дякуємо. Дїяльність видїлу що-до книгозбору обмежалась крім сего на перехованю книжок, позаяк не найшов ся доси нїхто, хто би підняв ся великого труду упорядкованя, конечно потрібного по дворазовім перенесеню Біблїотеки з одного дому до другого. Видїл застановляв ся пад питанєм, чи не лїпше було-б відступити кнугозбір товариства унїверситетови від тим застереженєм, щоби єго проваджено яко осібну бїблїотеку „Рускої Бесїди“ й на случай леренесеня унїверситету звернено єї назад „Рускій Бесїді“. Ся гадка однак остала покищо проєктом.
Видїл застеріг виключне право товариства до видаваня творів Федьковича публичим оголошенєм i супроти одного виданя львівского деяких повістий Федьконича. Мило нам варазом подати до відомости, що виданє поезий Федьковича в слїдуючім роцї запевнене, скоро тільки найде ся спосіб придбаня коштів друку.
I над розбудженєм жити в бук. читалиих руских нараджував ся видїл кілька разів, та недостаток сил не дозволив перевести дотичні рішеня в житє.Число членів „Рускої Бесїди“ збільшило ся минувшого року о 45, а убуло 12 членів: а то 9 викрислено задля неуплати вкладок, а 3 умерло, а то звісний патріот судия Максим Михаляк, вельми ревна і щира патріотка учителька Малина Паславска, і о. Томович. Вп. Товариші зволять пошанувати їх память повстанєм із місць.
З кінцем року остає в тов. 3 члени почесні, 2 спомогаючі а 95 дїйстних; разом 100.
До видїлу належали: голова Омелян Попович, заступник голови др. Степан Смаль-Стоцкий, писар Василь Сухонос. скарбник Опанас Руснак, контрольор Володимир Михальский, члени видїлу Єротей Пігуляк і Гриць Ганкевич, а заступник Володимир Ясеницкий. Редакциєю й адмінїстрациєю видавиицта тов. займав ся голова тов. Два члени уступили в протягу року, а то: Іван Тиміньский на власне жаданє і Гриць Никорович через те, що виїхав з Черновець. З жалем попрощав видїл обох ревних своїх членів.
Видїл держав 12 засїдань, на котрих крім вичислених в сїм справозданю справ порішив ще много инчих поменшої ваги.
Кінчаючи наше справозданє і складаючи наші чини з подякою за довіріє і просьбою о справедливий суд наших хоть не дуже успішних але щирих змагань, відзиваємось до Вас Панове Товариші й до всїх, у кого бє щире серце руске, що бажає добра свому народови: Не маловажте справ „Рускої Бесїди“, бо головно від просьвіти залежить не тільки добро нашого народа але я те, чи єму бути, чи не бути. Не складайте Панове Товариші всю роботу на видїл, котрий єї нїяк сам довершити, ба навіть і те, що доси роблено, придовжати не зможе, але сповняйте й самі обовязки членів товариства просьвітного, обовязки сьвідомих і щирих Русинів-патріотів, вплачуйте точно вкладки, дбайте о нових членів, збирайте від них правильно вкладкд. ширіть виданя нашого товариства та спомагайте їх і морально; бо аж тодї, коли в кождім бук. селї буде хоть один щиро працюючий, дбалий член „Рускої Бесїди“, ніде просьвіта народна шибко вперед на добро Руси, а на славу єго оьсвічених синів.
Чернївцї, 29. грудня 1891 р.
Омелян Попович,
голова,