Були ми маленькими дітьми (Гейне/Леся Українка)

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Були ми маленькими дітьми
автор: Генріх Гейне (1797—1856)
Мова оригіналу: німецька. Назва в оригіналі: Mein Kind, wir waren Kinder Перекладач: Леся Українка, 1890
З циклу «Поворіт додому», зб. «Книга пісень». Створення: 1823—1824, опубл.: 1827. Джерело: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 2, с. 148 – 166.  


XXXVIII.


Були ми маленькими дітьми, –
Веселеньких пара діток;
В курник заберемось, бувало,
Сховаємось там у куток.

Після й заспіваєм, як півень;
Хто-небудь іде до хліва, –
От ми: «Кукуріку!» – він дума
На нас, що то півень співа.

В дворі нашім скриня стояла,
Ми вбрали папером її,
І хату порядну зробили
Собі ми із скрині тії.

Старая сусідська кицька, –
Ото у нас гість був такий;
Її ми вітали й низенько
Вклонялись, мов пані якій.

Питали її про здоров’я,
Чи все в неї вдома гаразд;
Ох, потім прийшлося про теє
Питать старих кицьок не раз!..

Ми часто собі, мов старії,
Поважну розмову вели
Про те, як то все було краще,
Як ми молодими були,

Про вірність, любов і про дружбу,
Що все те зо світу зника,
Що грошей немає, а кава
Тепер дорогая така!..

Минули забави дитячі,
Все гине й не вернеться знов, –
І гроші, і світ, і часи ті,
І вірність, і дружба, й любов!