білиця

білиця

Біли́ця, ці, ж. 1) = Бі́лка. Вх. Пч. II. 7. Вх. Зн. 43. 2) Непостриженная монахиня (в противоположность черни́ці). *А Марина в сукні білій, неначе білиця, богу молиться. Шевч. 3) Белое просо. 4) Раст. Thlaspi arvense. Вх. Пч. II. 36. 5) = Оклі́й, Aspidus lucidus. Вх. Пч. II. 18. См. Білю́га. 6) Меловая почва. Желех. Ум. Біли́чка.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Біли́ця, ці, ж. 1) = Білка. Вх. Пч. II. 7. Вх. Зн. 43. 2) Непостриженная монахиня (в противоположность черниці). 3) Белое просо. 4) Раст. Thlaspi arvense. Вх. Пч. II. 36. 5) = Оклій, Aspidus lucidus. Вх. Пч. II. 18. См. Білюга. 6) Меловая почва. Желех. Ум. Біличка.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937

Біли́ця, ці, ж. 1) = Білка. Вх. Пч. II. 7. Вх. Зн. 43. 2) Непостриженная монахиня (въ противоположность черниці). 3) Бѣлое просо. 4) Раст. Thlaspi arvense. Вх. Пч. II. 36. 5) = Оклій, Aspidus lucidus. Вх. Пч. II. 18. См. Білюга. 6) Мѣловая почва. Желех. Ум. Біличка.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924