Веселі вірші/Оливо не вадить

Веселі вірші
Степан Руданський
Оливо не вадить

• Цей текст написаний желехівкою.
• Інші версії цієї роботи див. Олово не вадить

Фрайштадт: «Вістник Життя», 1918

Оливо не вадить.

Утїкало два Жиди
Колись за границю,
Надибали на степу
Набиту рушницю.

Надибали, підняли,
Стали тай ґерґочуть,
Далї крикнули „ґерехт!“
І стріляти хочуть.

Та стріляти не біда,
Але як стріляти?

Не зміркує бідний Сруль,
Звідки що почати.

Далї пейса підкрутив:
„Тепер, каже, бухну!
Ти в бухили, Лейбо, дуй!
Я рухили рухну!“

Не перечить грубий Жид,
Руру надуває,
А тимчасом жвавий Сруль
Курок відтягає.

Далї рухнув за язик —
Бухнула рушниця,
Пішла куля Лейбі в рот,
Грубий Жид валить ся.

А Сруль йому на відхід
Добру раду радить:
„Виплюй! виплюй! все кричить,
Оливо не вадить!“