Що то мати, що то дїти.
Ходить Жидок по ярмарку
Помежи возами,
Надибає чоловіка —
Стоїть з гарбузами…
Жидок з роду ще не бачив;
„А що то?„ — питає.
— А що ж? Яйця кобилячі! —
Той відповідає…
„Як то? гирсти? з того яйцю
Малий коник буде?…“
— А ти ж думав, що лошата
Звідки беруть люди?
Знесе яйце худобина,
Хрестянин збирає,
Та як квочка на ті яйця
Сїдалом сїдає!…
„А ну, ну, Іванцю серце!…
А що тобі дати,
Щоб ти менї з того яйцю
Зробив лошеняти?“
— Та за теє, що висиджу,
Буду їсти й пити…
А за яйця уже, Жидку,
Треба заплатити!…
„А по чому-ж в тебе яйця?“
— Не знаєш по чому?
По карбованцеві кожне,
Ще й по золотому!…
Заплатив Жидок за яйця,
Везе до коршомки…
Поскладав їх коло груби,
Постелив соломки…
Садовить на них Івана…
Дає їсти й пити…
А сам хирний переходить
В другу коршму жити…
Сидить мужик у коршомцї,
Грошенята має,
Спить кохано на соломі,
Їсть та попиває…
Пересидїв цїлу зїму,
Далї що робити?…
Утїкти б то… та як зловлять,
Будуть шельми бити…
Думав, думав, тай роздумав:
Перетер соломку,
Та розмахав з нею губку,
Підпалив коршомку…
Горить коршма в опівночі!
Мужик вибігає…
Та бігає наоколо,
Як мати ридає…
Позбігались орендарі…
Де вже погасити?
А Іван тут коло коршми
Давай голосити:
— Яйця ж мої, любі, милі!…
А я ж ваша мати!…
А я ж думав, що потїху
Буду із вас мати!…
А я ж думав, що підмога
Менї із вас буде!…
А я ж думав, мої дїти,
Що з вас будуть люде!…
І промовив з подивлїнням
Жидок бородатий:
„Що то дїти, що то дїти!
А що то їх мати!…“
|
