Веселі вірші/Фурманка з Жидами

Матеріал з Вікіджерел
Веселі вірші
Степан Руданський
Фурманка з Жидами
• Цей текст написаний желехівкою.
• Інші версії цієї роботи див. Добра вдяка
Фрайштадт: «Вістник Життя», 1918
Фурманка з Жидами.

Возив когось сам господар,
Назад повертав ся,
Тай на своє гірке лихо
З Жидами наняв ся…
 Насїдало препоганих
 Повнїсїнька фура:
 Сруль і Лейба, Мошко й Берко
 I товстая Сура!…
Коням тяжко, йому гірко!
Тільки й ласки в Бога,
Що конята не голодні
Та суха дорога…
 Їдуть вони їдні сутки, —
 Оброку не стало!…
 Їдуть другі — вже й дорогу
 Дощем зопсувало!
Тут і гори наступили,
Ледви йдуть конята…
Злїз господар, підпихає,
Сидять Жидинята!…
 Стали конї під горою!…
 Анї суди, Боже!

 Вже й нї батіг, нї підмога,
 Нїщо не поможе!…
А Жиди собі байдуже,
До Сури ґерґочуть,
Та з бідного хрестянина
Сміють ся, регочуть!…
 Але їде Запорожець,
 Їде й розважає:
 „Та у мене Жидова та
 Живо позлїзає!…“
Вдарив коня нагайкою,
З возом порівняв ся:
„Як ся маєш, вражий сину?“
Сердито озвав ся…
 „Памятаєш, як я хлопцем
 Возив орендарів,
 А ти моїх орендарів
 Нагайкою спарив?…
Ото ж тобі, бісів сину!“
Козак промовляє,
Та все Жидів через плечі
Нагайкою крає!…
 Скочив Лейба, скочив Мошко
 І товстая Сура,
 Скочив Сруль і грубий Берко —
 Полекшала фура!…
Виїхав мужик на рівне;
Жиди позбігались
Тай до нього в один голос
Усї обізвались:

 „Отак тобі, дурню, й треба!
 Ото за те маєш:
 А нащо ти по дорогах
 Жидів зачіпаєш?“