Вечірні промені ясні (Гейне/Леся Українка)

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вечірні промені ясні
автор: Генріх Гейне (1797—1856)
Мова оригіналу: німецька. Назва в оригіналі: Das Meer erglänzte weit hinaus Перекладач: Леся Українка, 1890
З циклу «Поворіт додому», зб. «Книга пісень». Створення: 1823—1824, опубл.: 1827. Джерело: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 2, с. 148 – 166.  


XIV.


Вечірні промені ясні
По хвилях миготіли,
Біля хатини самотні,
Мовчазні ми сиділи.

Все море вкрили тумани,
Вгорі чайки кружляли;
А сльози милої дрібні
З очей на руки впали.

І я навколішки упав,
На сльози ті дивився,
Ті білі руки цілував
І гірких сліз напився.

Мені жаль-туга навісна
Так палить душу й тіло,
Та безталанниця сумна
Мене слізьми струїла.