Вже вечір. На морі так темно (Гейне/Леся Українка)

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вже вечір. На морі так темно
автор: Генріх Гейне (1797—1856)
Мова оригіналу: німецька. Назва в оригіналі: Der Abend kommt gezogen Перекладач: Леся Українка, 1890
З циклу «Поворіт додому», зб. «Книга пісень». Створення: 1823—1824, опубл.: 1827. Джерело: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 2, с. 148 – 166.  


XII.


Вже вечір. На морі так темно,
Все море в туман повилось;
А хвилі шумлять так таємно,
Щось білеє з хвиль тих знялось.

Русалка з води виринає,
Сідає край мене вона;
І тяжко русалка зітхає,
Тремтить її шата срібна.

Мене пригорта і цілує,
До болю в обіймах стиска,
Занадто вже щиро милує
Вродлива дівчина морська.

«Я чуло тебе пригортаю,
Я міцно тебе обняла,
В обіймах зогрітись бажаю,
Холодна вечірняя мла».

У сутіні хмарної ночі
Щораз блідий місяць зника;
Смутніють щораз твої очі,
Вродлива дівчино морська.

«Смутніш вони бути не в силі,
Бо й так вже вільготні й сумні, –
То крапля із синьої хвилі
Зосталася в очах мені».

Як чайка там скиглить та в’ється!
Як море шумить та гука!
Чого твое серце так б’ється,
Вродлива дівчино морська?

«Ох, б’ється воно невгамовно
Те серце моє навісне, –
Кохаю тебе невимовно,
Ти, любе створіння земне!»