Перейти до вмісту

Книга пісень (1892)/Вже вечір. На морі так темно…

Матеріал з Вікіджерел
Книга пісень
Гейнріх Гейне
Поворіт до дому
Вже вечір. На морі так темно…

пер.: Леся Українка
• Інші версії цієї роботи див. Вже вечір. На морі так темно… Львів: Товариство ім. Шевченка, 1892


14.

Вже вечір. На морі так темно,
Все море в туман повилось;
А хвилі шумлять так таємно,
Щось білеє з хвиль тих знялось.

Русалка з води виринає,
Сідає край мене вона; —
І тяжко русалка зітхає,
Тремтить єї шата срібна.

Мене пригорта і цілує,
До болю в обіймах стиска,
Занадто вже щиро милує
Вродлива дівчи́на морська.


„Я чуло тебе пригортаю,
Я міцно тебе обняла,
В обіймах зогрітись бажаю, —
Холодна вечірняя мла.“

У сутіні хмарної ночі
Що раз блідий місяць зника;
Смутніють що раз твоі очі,
Вродлива дівчи́но морська.

„Смутніш вони бути не в силі,
Бо й так вже вільготні й сумні, —
То крапля із синёї хвилі
Зосталася в очіх мені.“

Як чайка там скиглить та вьється!
Як море шумить та гука!
Чого твоє серце так бьється,
Вродлива дівчи́но морська?

„Ох, бьється воно невгамовно
Те серце моє навісне, —
Кохаю тебе невимовно,
Ти, любе створіння земне!“

Л. У.