Перейти до вмісту

вирнути

Матеріал з Вікіджерел
вирнути

Ви́рнути. См. Виринати.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924


Вирина́ти, на́ю, єш, сов. в. ви́рнути, ну, неш, гл. 1) Вынырять, вынырнуть, всплывать, всплыть на поверхность. Як божа воля, то вирнеш і з моря. Ном. № 18. Пурнув, виринає і утоплену Ганнусю на берег виносить. Шевч. 23. 2) Вытекать, вытечь (об источнике). Ой у городі криниченька одна, да виринає холодная вода. Мет. 147.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28


Ви́рнути. См. Виринати.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937