Вифлеємські діти

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вифлеємські діти (1936
Константина Малицька; Юра Шкрумеляк
Видання: Львів: «Світ дитини», 1936.
Обкладинка
РЕПЕРТУАР
„ДІТОЧОГО ТЕАТРУ“
 
КОНСТАНТИНА МАЛИЦЬКА
ВИФЛЕЄМСЬКІ ДІТИ
 
ЛЬВІВ.
ВИДАВНИЦТВО »СВІТ ДИТИНИ«
1936.

КНИЖЕЧКА: 197.

 
КОНСТАНТИНА МАЛИЦЬКА
 
ВИФЛЕЄМСЬКІ ДІТИ
 
Сценічний образок у 2 діях.
 
Вифлеємські діти - detail.jpg
 
ЛЬВІВ.
НАКЛАДОМ ВИДАВНИЦТВА »СВІТ ДИТИНИ«
1936.

 

Друкарня оо. Василіян у Жовкві
 

Дієві особи:
 

Йона — літ 12.
Петро — літ 12.
Тома — літ 11.
Лука — літ 12.
Симко — літ 12.
Юда — літ 10.
Міріям — літ 13.
Сара — літ 12.
Рахиль — літ 10.
Ангел.

Перший жовнір
Другий жовнір
Третий жовнір

 
Іродові
дружинники
 

Річ діється в Вифлеємі в дні Народження Ісуса Христа.

ЗАМІТКИ ДЛЯ РЕЖІСЕРА.
 

Одяги дітей мають бути східні. Дівчатка одягнені в барвних довгих туніках, а хлопці в коротких до колін туніках, білих або сивих, з короткими рукавами, підперезані ремінцями. На ногах мають сандали.

Ангел увесь у білім хитоні з великими крилами взнесеними вгору. На яснім довгім волоссю сіяє велика звізда.

Вояки одягнені в римські панцирі; на голові мають блискучі шоломи. В правій руці держать короткі мечі, а на лівому рамени подовгасті, срібні щити. Ноги від колін голі, взуті в шкіряні сандали.

Стрій для Юди — бронзова коротка туніка і чорне завивало (альмавіва); волосся в Юди руде.

Вірш, що його Ангел виголошує на прикінці, написав Юра Шкрумеляк.

 

ПЕРША ДІЯ.
 

Вулична площа. Діти (всі крім Йони, Семка й Луки) бавляться, сплівши колесо, і співають:

Тірли-фірли макаґіґ,
Екі-пекі, хочеш фіґ?
Тірли-фірли ручку дай,
Екі-пекі — вибирай!

Йона (вбігає): Ви тут тірли-фірли, а в місті велика новина!

Діти: Що такого? Кажи!.

Йона: Знаєте? У Вифлеємі, в убогій стайні за містом, народився хлопчик!

Юда (сміється): Ну, а то велику новину сказав! Чи це мало хлопців родиться день-у-день у нашій Галилеї?

Йона: Та бо це не є звичайна дитина. Кажуть, що це наш майбутній цар — Месія!

Тома: Цар? І народився в убогім вертепі? Щось ти баламутиш, Йоно.

Йона: Так говорять пастирі між собою у великій тайні, що ніби Він є сином самого Бога.

Міріям: Єгови? Невжеж Єгови син буде жити на землі в таких злиднях?

Йона: В тому і вся тайна! Кажуть, Син Божий зійшов на землю, як чоловік, щоб тут завести новий лад і справедливість, щоб усі були рівні, щоб не було поневолених рабів і гордих панів.

Рахиль: Ах, це було б гарно! У нас дома така велика біда. Вчора екзекутор останнього осла вивів нам зі стайні за податки.

Петро: А римський намісник дивиться на наш народ, як на рабів, і за кожний визвольний почин виганяють сотки людей з краю…

Йона: А тепер усьому лихові буде край, Син Божий народився!

Вбігає Симко.

Симко: Я бачив Його!

Діти: Кого? Кого?

Симко: Його, малого Ісуса, Месію.

Діти: Коли? Де? Розкажи нам про це!

Симко: Так послухайте! Пасу я вівці в полі з татом і вуйком. Глибока, темна ніч. Аж нараз стало ясно довкола, немов нагло небеса відчинилися. Я думав, що це сон, тому натягнув міцніше свитину на голову й повернувся на другий бік. Аж чую… співи й розмову. Глипнув одним оком, а це янголів ясних лєґіон спускається з неба на землю, а один, ніби найстарший — стає між пастухами і голосить їм: що народився Син Божий у Вифлеємі, щоб пішли Йому поклонитись. Встав тато і вуйко, Рафаіл та Юхим, взяли гарне ягнятко на дарунок, а до мене сказали: »Пильнуй, Симку, стада!« і пішли, куди вів їх янгол. Але й мені захотілося піти до хлопяти. Тому загнав я стадо в кошару, а сам хильцем подався за ними.

Діти: І що? І ти там був? І бачив малого Месію? Як там було?

Симко: Слухайте! Підповз я до стаєнки — а та стаєнка то нужденний вертеп, ледви держиться на стовпах. Але у вертепі було ясно-преясно від якогось чудного світла. А в яслах, на соломі, лежить дитятко, а над ним схиляється прегарна молода жінка і бородатий добрячий старець. А над яслами стоїть віл і осел і гріють дитятко своїм віддихом. А ягнятко, що його принесли наші в дарунку, такі вам скоки виправляє по стаєнці, що дитятко аж заходиться сміхом і плеще в рученята на радощах.

Міріям: Воістину, це Божа дитина. Чуда-дива!

Симко: А ось вам справжнє чудо! Дитина витягає сінце з ясел і кормить ним звірятка, а сіна не убуває, а немов прибуває, аж свіжими пахощами заносить довкола, гей у сінокоси на наших лугах і полях.

Діти: Ох, коли б і ми могли Його побачити!

Вбігає Лука.

Лука: Я бачив їх!

Діти: Кого? Малого Ісуса?

Лука: Ні, царів зі Сходу.

Міріям: Яких царів?

Лука: Трьох царів-мудрців з далеких країв на Сході, що приїхали поклонитись новорожденому дитяти.

Петро: І як вони про це дізналися?

Лука: Привела їх сюди хвостата звізда, що з'явилася на небі і вела їх аж до самого Вифлеєму, аж зупинилася над вертепом.

Йона: Які вони, ті три царі?

Лука: Високі, темнолиці, вбрані в пишні шати, в завоях на голові. Їдуть на верблюдах зо слугами, а привезли дитяти в дарунку: золото, дорогоцінні арабські кадила й миро, дуже пахучий олій.

Симко: Так воно і мусить бути правда, що малий Ісус буде нашим царем, коли могутні володарі приїхали Йому поклонитися.

Рахил. А може і ми пішли б до нього з поклоном?

Діти: Ходім! ходім! Йона покаже нам дорогу.

Сара: А що Йому даруємо?

Міріям: В мене є пара білих пещених голубів.

Петро: Я занесу Йому кошик солодких помаранч.

Рахиль: А я рожу єрихонську.

Лука: В мене є тоненька шовкова матерія з Дамаску — буде дитяткові на сорочину.

Йона: У нас у городі зародила дактилева пальма — занесу Йому дактилів.

Симко: Я свої мушельки Месії подарую.

Тома: А я забавки й сопілку.

Сара: А я солодкі палянички.

Міріям: А ти, Юдо, що йому даси?

Діти: Ну, ходім! Спішім!

(На небі показується сяйво).

Юда: Я? Я вперед мушу Його побачити, який Він справді Бог і цар.

Йона: Гляньте! На небі звізда ясна сяє! Вона вкаже нам дорогу до Месії.

(Виходять усі крім Юди, який остався сам і задуманий перечислює гроші. — В часі тої німої сцени музика грає тихенько мельодію коляди: »Нова радість стала« — евентуально співає murmurando цю коляду тихесенько — чимраз віддалюючись — дитячий хор).

Занавіса.
 
ДРУГА ДІЯ.
 

(Вулиця. Під хатою сидять Міріям і Йона. Через сцену перебігають раз-у раз жовніри). Перший жовнір: Гей, діти! Чи не переходило сюди двоє людей — чоловік і жінка з малою дитиною?

Міріям і Йона: Ніхто сюди не переходив.

Другий жовнір (вбігає): Скажіть, куди завернуло двоє подорожніх, що йшли цією дорогою?

Діти: Нікого ми досі не бачили.

Третій жовнір (вбігає і стає зі списом над дітьми): Говоріть правду, а то оцей спис зробить вам кінець. Туди тікали чоловік і жінка з малою дитиною — перед годиною мали бути на цьому місці.

Діти (байдужно): Перед годиною нас тут не було.

(Жовніри відходять).

Міріям: Шукають за Ним — а що буде, як найдуть?

Йона: Король Ірод готовить Йому смерть. Три царі зі Сходу не вернулися до нього з вісткою про Ісуса.

Міріям: Ірод дрижить перед дитиною за свій престол, за своє панування. Знать, усе правда, що розказують про це дитятко, що воно наш будучий цар.

(Вбігають: Сара, Рахиль, Лука, Тома, Петро, Симко, Юда).

Діти (разом уголос): Чули? Король Ірод видав приказ повбивати всі юдейські немовлята. Думає, що між ними вбє те немовлятко, що вродилося в Вифлеємі.

Сара: Боже! А в мене дома є малий братчик Марко.

Рахиль: І в мене є братчик.

Інші діти: І в нас! І в нас!

Лука: Шукають за ним царські посіпаки. Малої, немічної дитини боїться могутній король.

Йона: Боїться Його, бо Він завів би правду й рівність для всіх. Та якби нам малого остерегти? Мусимо Його рятувати. Згине Він тепер, то ніколи не всміхнеться нам краща доля.

Міріям: Рятуймо Його! Хай хтось піде на звіди у Вифлеєм поглянути, чи є там ще дитятко.

Петро: Я піду!

Симко: В нас у саді є підземний льох, що веде аж над Йордан. Можна би там Його заховати.

Тома: Я знаю тайну печеру в Ливанських горах — там безпечний був би перед людьми й звірами.

Сара: Цими днями відїжджає мій тато з караваною купців до Африки — чи не можна б малого з матірю й стариком перевезти туди на верблюдах?

Юда: А яку нагороду обіцяв Ірод за видання малого Ісуса?

Петро: От, клятий Юда! Він про нагороду думає, зраду готовить, самого Бога продав би ворогові за гроші!

Діти (кидаються на Юду): Пек тобі! Яка погань! Зрадник! Іродове кодло! Запроданець!

Юда (борониться): Та я нічого! Та я так тільки спитав…

Міріям: Не сваріться! Не пора! Його рятуймо! Час пливе, царські посіпаки вже тут в околиці бушують. Мусимо Його рятувати, хоч би прийшлося самим головою наложити.
(Велике сяйво на небі, на сцені зявляється Ангел промінистий).

Ангел: Мир вам, діти! Вспокійтеся! Ісус, якого хочете рятувати, вже у безпечному місці. (Діти втішені плещуть у долоні). Повернеться сюди, як Ірода на престолі не буде. Але вам ще нераз прийдеться захищати Ісуса перед ворогами. Чи стане на те у вас сили?

Діти (твердо): Стане!

(Юда ввесь час стоїть осторонь).

Ангел: Чи не відцураєтесь Його та Його науки? Чи підете за Ним Його слідами? Його дорога терниста і трудна і на ній не ждати вам почести, ні багатства. Він цар не від цього світа.

Діти: Підемо за Ним!

Ангел: Є між вами ті, що стануть колись Його учениками, та не всі видержать при Ньому до кінця.

Міріям: Я не опущу Його і в годині смерти.

Йона: Я заступлю Його матері сина.

Тома: Я розголошу Його науку по світі.

Лука: Я спишу її в великій книзі грядучим поколінням на вічну памятку!

Петро: Я збудую Його Церкву і утривалю святі Його закони.

Ангел: Мир вам! Ростіть у силу, бо жде вас тверда доля творців нової Віри, нових Правд. (Зникає).

(Діти стоять мовчки — на небі показується знову хвостата звізда. Всі поволі виходять. На сцені лишається лиш Юда).

Юда (по павзі): А я що? Чую, що моя доля тісно звязана з вифлеємською дитиною — але, ах! Чогось мені так важко й тривожно на душі. (Закриває лице руками. На сцені темніє. Над Юдою виринає великий, чорний хрест).

Заслона поволі опадає.
Перед занавісу виходить Ангел і деклямує:
 

У Вифлеємі, невеликім місті,
Була стаєнка, маленька, убога —
Там народився з Діви, із Марії,
Ісус-Спаситель, Син Господа Бога.

В ту нічку ясна зоря засвітила,
Мудрцям дорогу вказала зі Сходу,
Вони спішили туди, де вродилось
Дитятко Боже, із царського роду.

Прийшли і дари перед Ним зложили,
Пахуче миро, золото й кадило,
Мале Дитятко дарами раділо
Й мудрців побожних там благословило.

Прийшли з поклоном пастирі убогі,
Що недалеко пасли свої стада,
Вони клякнули Й молилися щиро,
І Мати Божа була всім їм рада.

Обручник Йосиф теж дививсь утішно,
Що й діти були поміж пастушками,
Вони просили ласки від Ісуса,
Невинними, дитячими устами.

І ми вклонімось, українські діти,
Перед Ісусом на пахучім сіні,
Й просім, щоб зволив нам добро зіслати
І щастя Й долю дав рідній країні.

КІНЕЦЬ.

„ДІТОЧА БІБЛІОТЕКА“

Виходить від 1 січня 1934 щомісячними книжечками в обємі 3-5 аркушів друку, ц. є. 48-80 стор.

На зміст цих книжечок складаються: байки, казки, історичні оповідання, описи з життя звірят, мандрівничі пригоди, сміховинки і сценічні картини — ориґінальні українські та переклади й переспіви з чужих мов.

Будуть теж окремі книжечки присвячені історії та ґеоґрафії Рідного Краю.
 
ВСІ КНИЖЕЧКИ ОБИЛЬНО ІЛЮСТРОВАНІ.
 
Умови передплати:

Цілорічна на 12 книжечок 5 зл.
Піврічна » 6 » 3 «
Квартальна на 3 » 1·50.

Для Чехословаччини 25 корон; для Ромунії 200 леїв; для Америки і Канади 1·50 доляра
 
Замовлення посилати на адресу:
ВИДАВНИЦТВО »СВІТ ДИТИНИ«
Львів, ул. Зіморовича, 2.
Чекове конто ПКО. Львів, ч. 503.330.
Чекове конто ПКО. Прага, ч. 79.575.

Найновіші видання:

Сотиків

156.
А. Лотоцький і Ю. Шкрумеляк: Цікаві оповідання
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
60
157.
М. Магир: Казка про золоту рибку
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
30
158.
Володимир Хронович: Іванків день
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
60
159.
Т. Дончак: Дивна переміна
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
25
160.
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ ДЛЯ ДІТЕЙ — (Часть I.)
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
40
161.
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ ДЛЯ ДІТЕЙ — (Часть II.)
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
40
162.
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ ДЛЯ ДІТЕЙ — (Часть III.)
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
80
163.
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ ДЛЯ ДІТЕЙ — (Часть IV.)
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
80
164.
Олег Підгірський: Від кремяниці до рушниці
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
50
165.
Роман Завадович: На дворі царя Гороха
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
60
166.
Антін Лотоцький: На світанку
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
60
167.
Д. Гриневич-Витанович: В Царстві Краплини Води
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
30
168.
Франц Коковський: Слідами забутих предків
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
75
169.
Михайло Таранько: Малий Бандурист
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
50
170.
Антін Лотоцький: Руслан і Либедь
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
60
171.
Олесь Чмелик: Богданчик-Пустунчик
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
40
172.
Антін Лотоцький: Кирило Кожумяка
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
60
173.
Михайло Середа: Рисеві пригоди
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
50
174.
Вол. Хронович: Гостина св. Миколая
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
20
175.
Михайло Приймак: У нуждарів
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
80
176.
Франц Коковский: Наші соколята
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
60
177.
Антін Лотоцький: Роксоляна
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
1·00
178.
Едвард Жарський: Від Ікара до Ліндберґа
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
60
179.
Роман Завадович: Живий страхопуд
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
60
180.
Петро Мєрчук: Розрита могила
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
20
181.
Ярослав Вільшенко: Перша кривда
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
30
182.
Корнель Макушиньскі: Казки-небелиці
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
60
183.
Микола Погідний: На провесні
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
60
184.
Іванна Блажкевич: Івась-Характерник
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
50
185.
Леонід Бачинський: Жахливі володарі нетрів
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
70
186.
Микола Погідний: Байки для дітей
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
60
187.
Теодор Курпіта: В дитячому садку
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
30
188.
Степан Король: Школярик Маркіян
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
30
189.
Остап Грицай: Щуролов з Гамельн
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
40
190.
Антін Лотоцький: Козак Байда
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
70
191.
Роман Завадович: Покарані калатьки
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
60
192.
Степан Король: Згода будує
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
40
193.
Антін Лотоцький: Княжна Галиця
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
30
194.
Микола Ваврисевич: В Різдвяну Ніч
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
60
195.
Михайло Середа: Гриць Попсуйшапка
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
40
196.
О. Підгірський: Як Ромчик став пластуном
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
30
197.
Конст. Малицька: Вифлеємські діти
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
25
Дальші книжечки в друку.

»DITOCZA BIBLIOTEKA«
Lwów, Zimorowicza, 2.

 
„СВІТ ДИТИНИ“
ілюстрований журнал для дітей.
Виходить від 1919 року під редакцією
Михайла Таранька.
 
На зміст кождого числа складаються: байки, казки, оповідання, сміховинки, забави, іграшки, пісні та ріжноманітні загадки.
 
Велика скількість образків.

Заряди Шкіл, Виділи Читалень і Кооператив в цілім краю нехай безумовно передплачують цей дитячий орґан, щоби в той спосіб допомогти Видавництву до побільшення обєму і змісту цього журналика та до його загального поширення. Ради шк. місцеві повинні обовязково передплачувати „СВІТ ДИТИНИ“ для шкіл по всіх наших селах.

 
Умови передплати:
 
На цілий рік у краю
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
5 зол.
Для Чехо-Словаччини
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
30 К.ч.
Для Румунії
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
200 леїв.
Для Америки й Канади
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
1 дол.
 
Поодиноке число коштує 50 сот.
 
Замовлення слати на адресу:
 
Видавництво СВІТ ДИТИНИ“
ЛЬВІВ, ул. Зіморовича ч. 2.

Ця робота перебуває в суспільному надбанні в США, тому що вона була вперше опублікована за межами Сполучених Штатів (і не опубліковувалася в США впродовж 30 днів) і була вперше опублікована до 1989 без дотримання формальностей в області авторського права США (поновлення і/або повідомлення про авторське право), а також вона була в суспільному надбанні в її країні походження на дату URAA (1 січня 1996 для більшості країн).


Автор помер у 1947, тому ця робота перебуває також у суспільному надбанні в тих країнах, де авторське право діє протягом життя автора плюс 70 років чи менше. Ця робота може бути у суспільному надбанні також у країнах з довшим терміном дії авторського права, якщо вони застосовують правило коротшого терміну для іноземних робіт.