Всесвітна історія/II/Наслїдки хрестоносних походів
| ◀ Істория Анґлїї і Франциї до часу хрестоносних походів | Всесвітна історія. Том II Наслїдки хрестоносних походів |
Австрийскі краї за часів Бабенберґів, Перемишлїдів і Арпадів ▶ |
|
Значінє пап. Довгі два віки треваючі хрестоносні походи не осягнули своєї цїли і не висвободили сьв. Землї з рук Магометан. Однак хрестоносні походи полишили по собі великі наслїдки, та ввели великі зміни в західній Европі. Передовсїм зросло значінє сих, що завзивали до хрестоносних походів, а іменно значінє пап, що дійшли до найбільшого значіня за Інокентия III. і IV. Остаточний лихий вислїд хрестоносних походів відбив ся рівнож і на духовеньстві, та їх представителю папі, бо з упадком хрестоносних походів, підупадає і папство. Хрестоносні походи причинили ся до збільшеня церковного майна, бо часто люди ідучи в похід, віддавали свої майна монастирям і церквам.
Лицарство. Найбільший вплив мали хрестоносні походи на розвиток лицарства. В середних віках не було сталого війска, а лише королївскі вазалї мали доставляти на зазив короля жовнїрів. Найважнїйшою службою була служба кінна, звана лицарскою. Лицарі вже з малку учили ся в робленю оружиєм, бо вже в семім роцї житя віддавано хлопця на двір одного з лицарів, де він перебував від 7.—14. року житя яко паж, послугував свому панови і панї, а в свобідних хвилях учив ся їздити кінно і робити оружиєм. В 14. роцї житя ставав оружником, товаришив все свому панови у всїх походах і учив ся воєнного ремесла. В 21. роцї житя ставав лицарем. Обряд іменованя лицарем відбував ся дуже величаво і підчас великих сьвят. Новоіменованого лицаря ударяв єго пан тричи плазом меча і говорив. „В імя Бога, сьв. Михайла і сьв. Юрия іменую тебе лицарем“. Відтак новоіменований присягав, що буде все боронити віри, вірно служити свому панови і опікувати ся вдовами і сиротами.
Лицарі зїздили ся часто на великі забави звані турнїями. Найбільше принятою була борба двох лицарів закутих цїлковито в желїзо. Лицарі впадали в найбільшім розгонї на себе і старали ся ратищами так сильно ударити, щоб свого противника висадити з сїдла.
До найвисшого розвитку дійшло лицарство підчас хрестоносних походів. Через хрестоносні походи лицарі всїх країв Европи увійшли в близші зносини з собою і утворили оден спільний лицарский стан.Повстанє лицарских орденів. Підчас хрестоносних походів повстали численні лицарскі ордени, які були якби полученєм лицарского духа з монастирским житєм. Члени лицарских орденів були монахами, складали всї монаші обіти, а крім сего обовязували ся боронити Христової віри і паломників перед невірними; на голос дзвона спішили они на молитву, на звук воєнної труби до бою. По першім хрестоноснім походї повстали два лицарскі ордени. 1. Орден Йоанїтів 1048. заложений італїйскими купцями, якого цїлию була опіка над паломниками і хорими, до чого додано пізнїйше обовязок борби з невірними. По упадку Єрусалимского королївства перенесли ся Йоанїти на Кипр, відтак на Родос а звідси на остров Мальту. Сей орден з імени істнує єще до нинї. 2. Орден Темпляриїв заложений 1118. р. францускими лицарями, провадив завзяті борби з Магометанами. По утратї Палєстини перенїс ся на остров Кипр. Орден Темпляриїв знесено 1312. Підчас третого хрестоносного походу повстав оден з найважнїйших орденів, нїмецкий орден Пречистої Дїви Мариї. По утратї Палєстини переніс ся нїмецкий орден до Венециї, а звідси на зазив мазовецкого (в Польщі) князя Конрада до Польщі. Від Конрада дістав орден Хелминьску землю і з відси почав воювати з поганьским племенем Прусами. По довгій борбі винищив нїмецкий орден Прусаків, а відтак звернув ся проти Польщі. Довгі борби Польщі з Нїмецким орденом, званим в Польщі Кжижаками, закінчила побіда литовско-руских і польских війск під Ґрунвальдом 1410.
Міста. Підчас хрестоносних походів доходять до великого значіня в західній і полудневій Европі міста, а передовсїм підносять ся італїйскі міста як Венеция, Ґенуа, Медиолян, які стають зовсім независими державами. Венеция зискує підчас четвертого хрестоносного походу Дальмацию і великі торговельні користи від новоповсталого Латиньского цїсарства. Крім сего Венецияни збогатили ся коштом хрестоносцїв, яких перевозили за грубі гроші до Палєстини. Побіч італїйских міст приходять до значіня нїмецкі міста. (Міста в середних віках окружали ся високими мурами і глубокими ровами. Улицї і площі в містах були вузенькі і малі, щоб як найменьше лишати вільного місця. В містах будовано величаві сьвятинї, лише в містах відбували ся великі ярмарки і поселювали ся ремісники).
Підчас хрестоносних походів більшість міст одержує саморяд і независимість, бо много панів, князїв, ідучи в хрестоносний похід, зрікало ся права зверхности над містами за одержані від міст гроші. В сей спосіб богато міст зискало саморяд, та стало зависимими лише від цїсарів. Для лїпшої оборони перед князями, лицарями, та для забеспеченя торговлї, творили міста союзи, з поміж яких найважнїйшим був союз Ганза, на якого чолї стояло місто Любека. До сего союза належало богато міст над нїмецким і балтицким морем. Між иншими належав до Ганзи наш Новгород над Ільменвским озером. Ганза була так сильною, що навіть даньскі королї мусїли уступати перед союзом міст.
Побіч купцїв, які творили велику частину звичайно найбогатшої людности в містах, повстає осібна кляса реміснича. Купцї і ремісники становили головну частину мійского населеня. Ремісники лучшіи ся в союзи звані цехами, а цехів було тілько, кілько родів ремесла. Найбогатші купцї і ремісники звані патрициями, правили звичайно містом, з поміж них вибирано мійску раду, бурмістра і мійских урядників. До зросту міст причинювали ся часто королї, які шукаючи в містах союзників проти непокірних князїв, за поміч від міст обдаровували міщан ріжними привілєями. Одним з таких важних привілєїв було складове право, на підставі якого жаден купець не міг переїхати через місто, щоб не задержав ся в нїм кілька або і кільканайцять днїв.
В часах хрестоносних походів розвиває ся красно торговля. Вже се, що пізнано нові дороги, почато торгувати новими східними товарами, причинило ся богато до зміни на лїпше. В загалї торговля в середних віках була досить утрудненою. Небезпечність доріг і часті напади рабівничих лицарів, не позволяли купцям висилати товарів тогди коли хотїли, а потреба було ждати коли піде більша торговельна каравана. В богато краях панував примус дороговий, купець не міг висилати своїх товарів тою дорогою котрою хотїв, але котрою було приписано. Мимо сих ограничень торговля розвивала ся дуже красно, бо приносила великі користи. Найважнїйшими дорогами на суші були Дунай і Рен. Найбільше торговельними містами були Венеция, Ґенуа, Піза, Марсилія, а в Німеччинї Відень, Реґенсбург, Норимберґія, Гамбурґ, Брема і Любека. Наслідки хрестоносних походів показали ся рівнож в селяньскім стані. Кождий селянин, що брав участь в хрестоноснім походї, одержував свободу і в сей спосіб витворив ся свобідний рільничий стан.
Коли-ж до всего додамо наукові користи, як розширенє ґеоґрафічного горизонту, пізнанє нових країв, міст і народів, ростин і зьвірят, побачимо, що хотяй хрестоносні походи не осягнули своєї цїли, все-ж таки внесли дуже богато користних змін в Европі.