Всі давні та прикрії співи (Гейне/Леся Українка)

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Всі давні та прикрії співи
автор: Генріх Гейне (1797—1856)
Мова оригіналу: німецька. Назва в оригіналі: Die alten, bösen Lieder Перекладач: Леся Українка, 1890
З циклу «Ліричні співанки», зб. «Книга пісень». Створення: 1822—1823, опубл.: 1827. Джерело: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 2, с. 133 – 147.  


LXVI.


Всі давні та прикрії співи,
Всі мрії тяжкії, страшні
Я хочу тепер поховати
Навіки в великій труні.

В труні я сховаю багато,
А що – се моя таїна.
Немов Гейдельберзьке барило,
Ще й більша буть має труна.

І мари потрібні для неї
Із дощок, міцні та тяжкі, –
Як довгії вулиці в Майнці,
Повинні буть довгі такі.

І велетів треба дванадцять
Кремезних та дужих кликнуть,
Як той Христофор святий в Кельні
На Рейні, – такі мають буть.

Вони понесуть домовину
І спустять у море її, –
Велика ж потрібна могила
Такій величезній труні.

Чи знаєте ви, чого буде
Труна та велика й важка? –
Кохання моє в неї ляже
І вся моя туга тяжка.