Норманський барон.
Раз барон в своїм покою
Лежав з думою тяжкою,
Нагло захворав.
Вила буря, мов палати
Завзяла ся поваляти,
Де барон вмирав.
Лихо сталось… Нї васали,
Нї раби не ратували
Владника свого,
Нї маєтки, нї багацтва,
Всї здобутки розбишацтва
Прадїдів його.
Не поправить нїщо вади;
Вічми просить барон ради
У свого ченця;
Той сїв мовчки коло ліжка, —
Перед ним розкрита книжка, —
Не сказав слівця.
Хуґа злить ся, плаче смутно
Перед дверима; ледви чутно
В церкві вдарив дзвін:
Що Христос у Палестинї
Народив ся саме нинї, —
Сповіщає він.
