Вітер віє, трава шумить

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Про текст
Назва: Вітер віє, трава шумить
Записано в:
Дата запису:
Записувач:
Записано від:
Жанр: козацька
Опубліковано в: Малороссiйскiя пѣсни, изданныя М. Максимовичемъ. — М., 1827. — С. 8-9, 9-10.
[[Зображення:|180px]]


Цю пісню виконав Тарас Компаніченко та гурт «Хорея Козацька» на похованні великого українського подвижника Євгена Сверстюка 4 грудня 2014 року (Байковий цвинтар, діл. 33). Плакали майже усі.

Перегукується із «Словом о полку Ігоревім».

Як усі народні пісні, ця пісня має багатоманітні варіанти тексту та виконання. Ще у 1827 М. Максимович записав два варіанти тексту. Найбільш урочистим є виконання гурту «Гайдамаки» (з 2008 року). Є переклади на різні мови світу.

Виконання Тараса Компаніченка у варіанті Ой на горі вогонь горить щемливе, проникає у саме серце. Ця балада є у програмі з української літератури для 9 класу.

текст A
Вітер віє, трава шумить,
А в тій траві козак лежить.
Над ним коник зажурився,
По колінця в землю вбився.
Не стій, коню, надо мною,
Бо я вижу щирість твою.
А йди, коню, додомоньку,
Та й розкажеш всю правдоньку.
А як вийде стара мати,
Та й буде тя ся питати:
"Ти, конику вороненький,
Де мій синок молоденький?"
Знайшов собі в царя дочку,
В чистім полі земляночку.
Візьміть, мамо, піску в жменю,
Розсій, розсій по каменю.
Коли той пісочок зійде,
Тоді твій синочок прийде.
Нема, пісочок не сходить,
А синочок не приходить.
Хто народився, той помре,
А після смерті знову народиться.
Не піддавайтеся смутку,
Виконуючи обов'язок.
А щодо обов'язку, знайте,
Немає кращого, як битися
В ім'я релігійних принципів.
Свою землю боронити від ворога.
Віддати життя в бою
і здобути славу героя.[1]
Вітер віє, трава шумить,
А в тій траві козак лежить.
Вітер віє, трава шумить,
А в тій траві козак лежить.
текст B
Ой на горі вогонь горить,
А в долині козак лежить.
Над ним коник зажурився,
По колінця в землю вбився.
Не стій, коню, надо мною,
Бо я вижу щирість твою.
А йди, коню, додомоньку,
Та й розкажеш всю правдоньку.
А як вийде стара мати,
Та й буде тя ся питати:
"Ти, конику вороненький,
Де мій синок молоденький?"
Не плач, мати, не журися
Бо вже син твій оженився
Та взяв собі паняночку —
В чистім полі земляночку.
Возьми, мати, піску жменю,
Посій його на каменю.
Ставай рано з зіроньками
Вмивай п́ісок слізоньками
Як той п́ісок із землі зійде
Тоді син твій з війська прийде.
Нема з п́іску, нема сходу,
Нема сина із походу.
Нема п́іску, вода змила,
Нема сина, куля взяла.
Ой на горі вогонь горить,
А в долині трава шумить.
А в долині трава шумить,
А в тій траві козак лежить.

Див. також[ред.]

Джерела[ред.]

Примітки[ред.]

  1. слова Крішни до Арджуни перед початком бою, «Махабхарата»

Ця робота перебуває у суспільному надбанні згідно зі статтею 10 Закону України від 23 грудня 1993 року № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» де зазначається, що не є об'єктом авторського права:

  • твори народної творчості (фольклор);
  • видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;
  • розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).