Гіпноза та навіяння і значіння їхнє для людини/Замасковане навіяння
| ◀ Що таке гіпноза | Гіпноза та навіяння і значіння їхнє для людини Замасковане навіяння |
Засоби спричинити гіпнозу ▶ |
|
У всіх галузях життя, як у політичнім, військовім, релігійнім, педагогічнім, художнім то-що спостерегаємо яскраві факти навіяння.
Навіть такі фактори, як реклама, прилюдна хвала то-що, теж впливають навіянням.
У передмові вже зазначалося, що релігія держиться переважно на навіянні.
Справді, всі релігійні прийоми, як підкурювання ладаном, відповідний одяг служників релігійних культів, певне оточення, цілком сприяють навіюванню.
Представники релігійного культу змалечку прищіплюють дітям сліпу віру в певну релігію й приглушують всяку здорову матеріялістичну критику, затемнюючи свідомість розуму.
„Вера да спасет тя“ — це в них найголовніший доказ існування бога.
І тільки на вірі, на самонавіюванні держиться релігія.
Ще й тепер у нашій країні віра в чарівництво та знахорство дуже розповсюджена серед найнесвідоміших селян. Правда, за роки Жовтневої революції, в звязку з підняттям загального культурно-освітнього рівня ця сліпа віра значно занепала, але проте ще досить багато має своїх прихильників.
Найчастіше до знахорів удаються, щоб замовити різні хороби, як переляк, різні нервові недуги, головні болі, зубні то-що.
У таких випадках знахорі иноді допомагали, бо де-які функціональні нервові розлади цілком підпадають навіюванню.
Справді, візьмемо приклад: селянин, хорий на зубну біль нервового характеру, удається до знахоря.
Уже коли він іде до нього, то він твердо вірить, що той йому допоможе.
Досить цьому знахореві проробити кільки фокусів, як виливання яєць на голові, чи які инші забобони, в яких переважно полягає „тайна“ — містичність, і хорий під впливом цих актів грубого несвідомого навіяння та самонавіяння отримує полегшення.
Тут нічого нема дивного.
На жаль, наші лікарі замість того, щоб пояснити таким селянам, у чому полягає їхнє одужання, навпаки, підкреслюють їм, що це брехня, що не може цього бути, бо не надають значіння навіянню.
„Як же брехня, коли я сам в цьому переконався“, — каже селянин.
І справді, селянин — практик, його словами не переконати, а через отакі пояснення слава знахорова росте, а це й спричиняється до того, що такі рекламовані знахорі беруться лікувати. Вони, гаразд не знаючи, що таке навіяння, починають справді вірити в свою надприродню силу й нівечать десятки тисяч нашого робочого люду.
Отже відмежовуватись лікарям від цього не слід, а треба до цього тверезо підходити. Инакше тисячі покалічених знахорями людей будуть на совісті самих лікарів, бо це буде їхньою виною.Під навіянням треба розуміти заглиблення в психіку об'єкта якого-небудь образу, ідеї, руху або почуття, що сприймаються не тільки без переконання, а цілком несвідомо, без усякої критики, а оце й має діюче значіння. Головна підвалина навіяння — це віра.
Навіяний образ завжди веде ту чи иншу реалізацію його, як що поле свідомости досить звужене, цеб-то коли нема оціночних, критичних асоціяцій, що загальмовують. Через це навіяння наближається до рефлексу і, як каже вчений Гурнуа, „навіяння є рефлекторний акт свідомости“.
Віра шляхом самонавіяння творить „чудеса“.
Ми вже підкреслювали, що навіяння та самонавіяння в де-яких випадках є лікарчий засіб. Зараз ми зупинимось на кількох оповіданнях про так звані „чуда“, які є не що инше, як самонавіяння.
У нашій країні останніми роками доводилося мати справу з багатьма отакими чудами, що можца розподілити на дві групи.
1. Група різних шахрайств (поновлення ікон, церквів і ціла низка инших).
2. Група чудес на ґрунті релігійного фанатизму, що спричиняються самонавіянням.
На першій групі зупинятись ми не будемо, бо це не входить до завдань нашої книжки, а обмежуємось поясненням тих чудес, які повстають на релігійному фанатизмі шляхом навіяння та самонавіяння.Це чудо ще свіже в пам'яті робітників та селян України. Сама легенда про чудо повстала приблизно так.
В-осени 1923 р. в м. Калинівці на Поділлі якийсь шахрай, щоб нажитись, пустив чутку, що з калинівського хреста, який стояв біля села, „тече кров“ з рани Христа, якого наче-б-то прострілив якийсь перехожий червоноармієць.
Усе це звичайно проробили попи, щоб підняти авторитета релігії, що за часів Жовтневої революції зовсім занепала серед працюючих мас.
Як потім виявив судовий процес, це чудо влаштувала спеціяльна куркулівська організація на чолі з попами, з одного боку щоб підняти авторитета релігії, а з другого — щоб використати це чудо для поліпшення свого матеріяльного добробуту.
Ніякої крови, звичайно, не було, а через сильні дощі, що тоді йшли, з поржавленого хреста збігала вода з домішкою жовтої їржи.
Звичайно, що на чуда різні фанатики дуже ласі. І вмить про це поширилась чутка в найближчому районі.
До цього пустили чутку, що „хрест“ творить ріжні чудеса, що хорі на ріжні недуги, мовляв, там видужують то-що.
Це, звичайно, призвело до того, що туди потяглись десятки тисяч людей, маючи надію „видужати“.
Саме місце, де містився „хрест“, являло собою якийсь військовий табор.
Приїздили туди цілими родинами з усім своїм скарбом.Що-ж підганяло йти до „хреста“ оцих темних людей?
їх примушувала йти туди віра і насамперед віра в „чудо“, у видужання.
Ці люди, що йшли сюди, були під впливом навіяння, бо вони вже йшли туди з певною вірою, вони вже настроювали відповідно свій мозок.
Тут, справді, було кільки випадків „чудесних“ видужань. Були випадки, що кільки принесених хорих з розладом нервової системи мали полегшення або де-які навіть зовсім одужували.
Це робилось на очах усіх, а організатори чуда говорили: „Бачите, люди добрі, які робляться чудеса, отож моліться, несіть до хреста хто що має і спасете душі“.
Слава про чудо ширилась усе більш і більш. Сюди несли останні копійки злиденні селяни, а організатори чуда спасали не душу, а своє тіло, своє існування, складаючи скарби.
Щоб відповісти на це запитання, треба гарненько роздивитись і розміркувати, при яких обставинах ці видужання бувають, від яких хороб вони вичунюють та чому саме вони „ісціляють“.
На всі ці запитання ми дамо зараз відповіді, й тоді стане зрозуміло і ясно, через що ріжні „чудотворці“ робили й роблять „чудеса“.
Наприклад, оповідали „очевидці“, що біля калинівського чуда вилікувалась жінка, яка до того не володала рукою. Володати рукою перестала тому, що сильно перелякалась.
Коли-ж вона прийшла до „хреста“, поцілувала його, то ніби раптом видужала.Припустимо, що це було справді так, бо-ж тут нема нічого дивного. Хай би ця жінка вірила не то, що в чудо „хреста“, а навіть у чудо корови, то наслідки були-б однаковісінькі.
Як виявилось, ця жінка хоріла на нервову хоробу гістерію. При цій хоробі й мозок і нерви надто чутливі й легко роздратовуються від усяких, навіть мало помітних причин. Від таких причин вони навіть часто перестають працювати.
Щоб людина могла керувати рукою або ногою з власної волі, потрібні здорові нерви. Так, наприклад, коли чоловік з власної волі хоче піднести руку, то для цього потрібно, щоб від мозку нервом, що йде до руки, пішов, так-би мовити, наказ. При здорових нервах цей наказ виконується й м'ясні руки виконують завдання.
Коли-ж нерв захоріє, то м'ясні руки рухатись не будуть. Так само може статись, коли нерв перерізати або захоріє те місце мозку, звідки починається руховий нерв. Отаке явище, коли мов-би паралізується рука або нога, буває у багатьох нервових або гістеричних людей.
Так само було й у жінки, що біля калинівського чуда вичуняла.
Уся хороба її була в тому, що та частка мозку, від якої йдуть рухові нерви до руки, не діставала потрібних роздратувань.
Щоб рука знову почала рухатись, треба було нового роздратування мозку, тоді-б шляхи з того місця мозку, відкіля йдуть нерви до руки, поновились і воно стало-б знову працювати у звязку з загальною діяльністю мозку.
Це роздратування й дала мозкові віра або самонавіяння, — віра в те, що „хрест“ може зробити що завгодно. Від цієї палкої віри сильніше запрацювало серце, більше потекло крови до мозку, він став працювати правильно, а через те й поновився звязок з тим місцем головного мозку, що від його здоров'я залежав рух руки.
Значить, слабість пройшла й рука почала діяти.
Отак віра хорої дала їй видужання.
Такі випадки можуть бути лише тоді, коли є діяльний розлад нервової системи, як в нашому випадку ми мали справу з гістерією. Коли справа буде йти про органічну поразку нервової системи, то тут ніяка віра ані в бога, ані в сатану не поможе (приклад: параліж на ґрунті пранців то-що). Є ціла низка инших діяльних розладів нервової системи, що їх вірою, самонавіянням можна цілком вилікувати.
Дуже багато хороб без ліків лікують лікарі, — одним тільки нервовим роздратуванням.
Наведу кілька прикладів.
У практиці лікарів дуже часто трапляються такі випадки.
Заходиш до хорого і насамперед ставиш тепломіра (термометра), щоб довідатись про температуру.
Є багато хорих серед селян, що його ніколи не бачили. І от тільки покладеш такій людині тепломіра під пахву, хорий починає думати, що це певний засіб проти хороби. Буває так, що виймеш тепломіра, а хорий каже: „Спасибі вам, мені вже трохи легше“.
Коли який лікар догадається, що тут справа з самонавіюванням, то він підтримає цю його віру в тепломіра як лікарчого засобу і хорий (правда, знов таки підкреслюємо, що тут ми маємо справу з різними діяльними розладами нервової системи) після кількох вимірянь температури видужає через свою віру — самонавіювання в лікарчу силу тепломіра.
Кому з нас не доводилось спостерігати, як шахраї-ченці різних манастирів лікують темних вірних від різних недуг „святою водицею“. І справді, при певних хоробах, про які ми зазначали, вона належно впливатиме, тільки щоб хорий вірив у цей засіб. Але це не значить, що вода свята.
На цій підставі ще на де-кого впливає так звана іорданська вода, що беруть з річки на Водохреща.
Темне вірне селянство надає цій воді великого значіння, особливо при різних нервових захоруваннях.
Коли трапляються випадки, що самонавіюванням ця вода може дати справді таку полегкість, то це ще більш заохочує таких людей вірити в бога.
У практиці лікарів багато трапляється таких фактів, Ходить до вас помисливий хорий, якому здається, що в нього болить серце.
Коли оглянете хорого, то виявите, що він цілком здоровий, і пропишете йому які-небудь ліки, що зміцнюють нервову систему.
Але такому хорому ні-що не поможе. Він все буде доказувати, що він таки хорий і що йому треба инших ліків.
У таких випадках найкращі ліки — це навіяння.
Можна дати хорому звичайнісінької соди, але розхвалити її, зазначивши, що це найновіші чудодійні ліки, від яких через день він видужає, і, справді, такий хорий під впливом самонавіяння віри в новий засіб лікування його хороби — видужає.
Таких прикладів можна навести тисячі.
Люди вірять кожний по-своєму, кожний у своє, а ця віра справді помагає.
Звідки-ж береться сама віра?
Людина переймає її від людини, один навіває другому, другий третьому й отак без кінця.
Віра спричинює „чудеса“ а через „чудеса“ з'являється віра, й стає мов-би зачароване коло.
Але навіть вірним треба добре пам'ятати, що не всяку хоробу можна вилікувати вірою. Про це вже зазначали. Такі хороби, як сухоти, пранці, пістряк, вади серцеві, запалення легенів й инш., вірою не вилічиш.
Навіянню підпадають лише поодинокі хороби на ґрунті діяльних розладів нервової системи, а також хороби, що спричинює їх самонавіяння.
У таких випадках клин клином вибивають.
Самонавіяну хоробу можна лікувати навіянням сторонньої особи.
Тут уже зазначалось, що релігія тримається переважно на навіянні.
Протягом всього свого існування всі релігії підтримують віру в чудеса.
Справді, як їм не підтримувати чудес, коли віра в чудеса поглиблює віру й у відповідну релігію та її бога, а з другого боку найголовніша дає змогу існувати цілому кадрові лежнів та ледарів.Найбільш таких „чудодіїв“ водилось поміж самих священників та єпископів, що лікували хороби та проганяли „бісів“.
Чудотворні мощі (що переважно складаються з солом'яної потерти) та ікони були і ще є й досі по всіх країнах. До них ідуть вірні люди з надією видужати. І це може статись. Самонавіяння — великий чинник у лікуванні хороб. У всякім разі треба пам'ятати одно: „чудеса“ існують тільки для тих, хто в них вірить.