Перейти до вмісту

Дзьвін/Національний идеал

Матеріал з Вікіджерел
Дзьвін
Куліш Олелькович Панько
Національний идеал
• Цей текст написаний кулішівкою.
• Інші версії цієї роботи див. Національний ідеал
Женева: Украінська друкарня, 1893
 
VI.
 
НАЦІОНАЛЬНИЙ ИДЕАЛ.

Як налягло на Русь татарське Лихолітьтє,
Зісталось в Киёві немов би тількі сьмітьтє.

 

 
На Клязьму й на Москву позабегали люде,

И визирали, хто з Киян туди прибуде.

 

 
И всі, що руськоі єдиности жадали,

На Клязьму й на Москву помалу прибували.

 

 
И засьвітився сьвіт по застумах московських,

И надив буйтурів до себе запорозьких.

 

 
И, покидаючи свою руіньню дикосьть,

Вбачали під Петром империі великосьть.

 

 
Империя, се власьть була над ворогами,

Над Ханом, Турчином, Литвою и Ляхами.

 

 
Боявсь про Чигирин султан и споминати.

Давай на Буджаки необзир утекати.

 

 
Ляхва з Литовцями не раз укупі бита.

Під плахтою в жінок ховала езуіта.

 

 

И що̀ б там ні було гіркого на Вкраіні,
А густо забуяв наш нарід на руіні.

 

 
Де нас десятками за Паліів лічили,

Там миліонами край рідний ми осіли.

***
Навчили ми Ляхву латину занедбати,

Польщизною листи й літописі писати.

 

 
Так само й Москалю живу вказали мову,

И привели ёго ид пушкинському слову.

 

 
Собі ж добро свое найкрашче приховали:

Про рай, сьвій рідний край, с Тарасом засьпівали.

 

 
Та пісьня по Урал и Волгу розлилася, —

Стара в ній рушчина з новою понялася.

 

 
Тепер Боянська Русь козацтво занедбала,

Руіним поломъєм хвалитись перестала.

 

 
И буде знов іі той дух животворити,

Що на Ляхви й Москви умів людей зробити, —

 

 
Той дух, що всю Ляхву одвадив од латини,

Статарену Москву — од нагинаньня спини.

***
Колись до Киёва тягли народи многі, —

Од Волхова, Карпат, Тмуторокани, Волги.

Свобода их узлом вязала побратимським,
Як средиземний мир під славним царством Римським.

 

 
Уставши с попелів козацькоі руіни,

Кликнімо до синів Славянськоі родини:

 

 
Овьвітеся, брати, з восходу и з заходу

До неприязного всім деспотам народу.

 

 
Під себе ми своіх сусід не підгортали,

Над гегемонію свободу прекладали.

 

 
Без езуіта Лях, Москаль без бюрократа

Зустріне серед нас приятеля и брата.

 

 
Топімо ж у Дьніпрі ненависьть братню дику,

Спорудьмо втрёх одну империю велику,

 

 
И духом трёх братів осьвячений диктатор,

Нехай дае нам лад свободи император.


o