Дзьвін/Праведне пануваньнє
Зовнішній вигляд
< Дзьвін
◀ Абадонна | Дзьвін Праведне пануваньнє |
Поэтові ▶ |
|
LXXVI.
ПРАВЕДНЕ ПАНУВАНЬНЄ.
Голубко Музо! годі сумовати
Да плакатись над сьліпотою черни,
Що золотом вцяцьковуе палати,
Од сьвіту правди сховища мизерьні.
Обіймемось та пійдемо в левади,
В поля, в луги, в гаі широкошумні,
Чи не розьвіемо тяжкоі там досади
На узурпаціі, на захвати безумні.
Глянь-подивись, який в нас «пишний город»,
И скільки в нім окраси дорогоі!
Диханьня нашого не труіть смород,
И деспот мисьли не гніте живоі.
Пісьнями тут ми з Богом розмовляем,
Вселенна серьцю нашому відкрита,
И обласьті ми ширьші осягаем,
Ніж та бідота, золотом окрита.