Доля (1897)/Король Едвард…

by Павло Граб

◀ Чого голота скіглить так?

Доля Павло Граб «Король Едвард…» (Теннісон) пер.: Павло Грабовський

Зняла ся буря, дощ полив… ▶

Львів: 1897

Король Едвард на тишне ложе
Полїг з хороби, смерти ждав.

Чим ратуватись, хто поможе?
Про раду матери згадав.

Вона казала: „Хочеш жити,
Почнеш лякати ся труни, —
Знайди щясливого на сьвітї,
Його сорочку одягни!

Смерть і торкнутись не посьміє,
Вчинить не здужа тобі зла.“ —
Король віджив, король радїє,
Гінцїв по царству розсила.

Сказав король, — тиї-ж години
Летять вони на всї кінцї
Шукать щасливої людини;
Та марно їздили гінцї.

Невжеж нїгде нема нїкого?
— „Спіткавсь!“ — Цареви донесли.
Але на жаль в сїроми того
Сорочки навіть не знайшли.

 

---