Доля (1897)/Король Едвард…
| ◀ Чого голота скіглить так? | Доля «Король Едвард…» (Теннісон) |
Зняла ся буря, дощ полив… ▶ |
|
Король Едвард на тишне ложе
Полїг з хороби, смерти ждав.
Чим ратуватись, хто поможе?
Про раду матери згадав.
Вона казала: „Хочеш жити,
Почнеш лякати ся труни, —
Знайди щясливого на сьвітї,
Його сорочку одягни!
Смерть і торкнутись не посьміє,
Вчинить не здужа тобі зла.“ —
Король віджив, король радїє,
Гінцїв по царству розсила.
Сказав король, — тиї-ж години
Летять вони на всї кінцї
Шукать щасливої людини;
Та марно їздили гінцї.
Невжеж нїгде нема нїкого?
— „Спіткавсь!“ — Цареви донесли.
Але на жаль в сїроми того
Сорочки навіть не знайшли.