Перейти до вмісту

Думи і мрії/Зоря поезиї: Імпровізация

Матеріал з Вікіджерел
Думи і мрії
Леся Українка
Відгуки (1896—1899)
Зоря поезиї
Імпровізация
• Цей текст написаний желехівкою.
• Інші версії цієї роботи див. Імпровізація
Львів: Українсько-руська видавнича спілка, 1899
Імпровізация.

 Через тумани лихі, через великеє горе
 Ти сьвітиш менї, моя зоре.
Ти се була, що встала вогнем опівночі,
Шлях прокладала ясний через темне, бурливеє море
 І чарувала новою надїєю втомлені очі,
 Ти се була, моя зоре!
 Хто ти, мрія чи сон? я не знаю,
Тілько в тебе я вірю і віри повік не зламаю,
 А як зламаю, зломлюсь тодї певне сама,
 Бо задавить ворожая тьма.
 Ти мене до життя пробудила,
 Ти менї очі одкрила,
Раптом виросли в мене і сплеснули крила
І понесли мене в гору шляхом променистим,
 В гору, все в гору,
 В тую країну простору,
 Де моя зірка зорить сьвітлом рівним і чистим.
В тую країну, де щастя і горе однаково милі,
В тую країну, де усьміх і сльози однаково ясні,
В тую країну, де чола підводять похилі,
Де не сльозами, а співом ридають нещасні.
Я не журю ся, чи рано, чи пізно загину,
Я не журю ся, що сьвіт сей хороший покину,

Я не журю ся — нехай там життя моє гасне.
Зоре моя! в тебе сьвітло повік буде ясне.
 Інші будуть співцї по менї,
 Інші будуть лунати піснї,
 Вільні, гучні, одважні та горді
 Поєднають ся в яснім акордї
 І полинуть у ті небеса,
 Де сїяє одвічна краса,
 Там на їх обізветь ся луною
 Пісня та, що не згине зо мною.

 12 X. 1898 р.